Маю голос — не можу голосувати

Ми начебто й громадяни України, а з іншого боку — не дуже.

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» гарантує свободу пересування. Водночас переселенець, згідно із Законом України №921-VIII, може бути відсутнім за місцем своєї реєстрації аж 60 днів, і якщо під час відсутності його перевіряв робітник УСЗН, з адресною допомогою стовідсотково можна на півроку попрощатися, поки не доведеш своє право на відсутність. 

У банку громадяни України, які мають постійний дохід, можуть отримати кредит, але не переселенці. Та й взагалі права вибору фінансової установи ми позбавлені.

Проте найголовніше — ВПО не мають можливості впливати на вирішення питань, пов’язаних із ними, бо не можуть повноцінно реалізовувати своє базове конституційне право — право голосу. 

Уже третій рік понад мільйон людей, які мають офіційне підтвердження свого проживання не за місцем реєстрації, позбавлені права участі у виборах за місцем фактичного проживання. Чому? Навіщо? І як надовго?

В 2014 році нас можна було вважати «понаехавшими». Ми були далекими від життя нової громади, від її проблем, подій, перспектив розвитку. Проте вже три роки ми живемо тут, працюємо, а значить, сплачуємо податки в місцевий бюджет, лікуємося, навчаємося, відпочиваємо, але можливості щось змінювати, на щось впливати не маємо. Про яку інтеграцію може йти мова? Хіба таким чином не порушується принцип рівності виборчого права? Чи можна взагалі говорити про демократичність та чесність виборів, до яких не допущена значна кількість виборців?

Ця проблема має й моральний бік. Чому ми знову не такі, як усі? Через прив’язку виборів до прописки, у такому ж становищі опиняються трудові мігранти. 

Щоб привернути увагу громадськості до проблеми обмеженості виборчого права переселенців у різних областях України пройшли акції «Право голосу єднає країну». Громадські активісти разом з переселенцями у театралізованій формі вибудовували карту України й демонстрували відсутність голосу вимушених переселенців, які не мають змоги співати разом з усією Україною.

Через неврегульованість законодавства переселенці живуть поза Конституцією — не зрозуміло, чому дієздатні повнолітні громадяни України позбавлені права голосу. Поза громадою, адже з однієї вони змушені були поїхати, іншій — не цікаві. Поза часом, оскільки ніхто не може назвати дату, коли ж ми не будемо переселенцями й матимемо рівні права з усіма.

Активні громадяни — переселенці, які волею долі були занурені у вир політичного життя і знають на власному досвіді, до чого призводять помилки у виборі політичних лідерів, відтепер не хочуть бути лише сторонніми спостерігачами. Вони хочуть уже сьогодні мати важелі впливу на владу. Повноцінно жити тут і зараз. 

***

За повідомленням громадських організацій, які опікуються питаннями ВПО (БФ «Право на захист», БФ «Восток-SOS», ГО «КримSOS»), близько 4% українських виборців є внутрішньо переміщеними особами (ВПО) і не мають можливості повною мірою реалізувати свої політичні права, у тому числі голосувати на місцевих виборах і в одномандатних округах на парламентських виборах. Значна частина ВПО залишила свої оселі два-три роки тому та постійно проживає у нових громадах, проте досі не вважається їхньою частиною.

27 березня в парламенті зареєстрували законопроект №6240 «Про забезпечення доступу до виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян». Проект закону передбачає, що виборець отримає можливість звернутися із мотивованою заявою до органу ведення Державного реєстру виборців щодо визначення його нової виборчої адреси, незалежно від зареєстрованого місця проживання. В разі прийняття законопроекту будуть належним чином захищені виборчі права не тільки переселенців, а й трудових мігрантів, і вони зможуть ефективно впливати на реалізацію місцевої політики та нарешті стати повноправними членами нових громад.

Фото: Павло Пахоменко

Читайте також інші матеріали проекту «Переселенці.Live»