«Немає відчуття, що він зрозумів, що накоїв», — представник потерпілих у справі Миколи Харківського

Обвинувачений у смертельній ДТП 26 жовтня 2021 року Микола Харківський зустрів під вартою повноліття та повномасштабне російське вторгнення. Під час воєнного стану справу передавали на розгляд з Харкова до Полтави і назад. Сьогодні, 29 листопада, оголосили вирок: 8 років позбавлення волі і права керувати транспортом на три роки та із відшкодуванням по 1 млн грн двом потерпілим. Хід процесу та результати розгляду «МедіаПорту» прокоментував адвокат Артем Облетов, який представляє інтереси дітей 58-річного загиблого в ДТП водія Chevrolet Ігоря Носова.

Чи задоволені ви як представник потерпілих та потерпілі вироком, який оголосили Миколі Харківському?

Я підключався на проголошення вироку дистанційно і ще не мав змоги повноцінно поспілкуватись з потерпілими, щоб зрозуміти до кінця їхню позицію. Ми також ще не бачили тексту вироку, з ним треба буде додатково ознайомитись. Щодо міри покарання: ми наполягали на найсуворішій мірі — це 9 років. Ми вважаємо, що 8 років позбавлення волі — більш-менш співмірно.

Ви кажете, що максимальне було б 9 років, але ж ч. 2 ст. 286 передбачає максимальне покарання у вигляді 8 років. Чи щось є додатково від неї?

Це трохи складніше. Дійсно, за самою санкцією статті, ст. 286, це найбільша міра покарання. Він як неповнолітній міг понести покарання з найбільшою межею, у цьому випадку — 7 років. Так визначені законодавчі обмеження у цьому питанні. Але він мав невідбуту частину покарання. Суд призначив йому іспитовий строк за попереднім вироком за статтею 122 Кримінального кодексу [завдання умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження — ред.]. Йому присудили два роки позбавлення волі та один рік іспитового строку. У період відбування іспитового строку він скоїв це ДТП. За нормами закону в разі визнання винуватим йому мають доєднати невідбуту частину вироку — у цьому випадку максимум для нього був 9 років.

x

Чи були якісь пом’якшувальні обставини?

Для нас було принципово важливим, і ми це доводили у дебатах, під час довгого розгляду — це відсутність будь-якого щирого каяття обвинуваченого. Ми вважаємо, і наголошували на цьому під час всього процесу, що він, на нашу думку, формально визнав свою винуватість, щоб свідомо зменшити собі міру покарання.

Окрему обставину, яка могла б бути врахована як пом’якшення, суд, як на мене, розцінив на користь нашої позиції, що, дійсно, його [щирого каяття] не було. Це пов’язано з процесуальною поведінкою Харківського, з його ставленням до потерпілої сторони, яку безпосередньо я представляв, до Анастасії Бондаренко та Артема Носова [дітей загиблого водія Chevrolet — ред.]. Повторювалося одне й те саме. Крім того, потерпілі читали коментарі, які давав батько обвинуваченого. М’яко кажучи, ми з ними не погоджуємося, адже це виглядає як продовження відвертого знущання.

А які саме, якщо коротко?

Суть цих коментарів у тому, що вони начебто намагались комунікувати, запропонувати допомогу, від якої хтось «відмовлявся». Це стосувалось розміру заявленого відшкодування, що в принципі не відповідає дійсності. Під час процесу це встановлювалось, на цьому наголошували, що до Бондаренко та Носова за весь цей час, протягом трьох років, ніхто з конкретними пропозиціями про відшкодування шкоди не звертався. Мається на увазі, щоб прийшли і сказали: «Так, ми розуміємо, у нас немає коштів, але ми готові запропонувати ось таку суму і хочемо знайти якесь порозуміння з потерпілою стороною». Нічого такого не було. Це були слова для того, щоб справити враження на суд і створити якомога більше «пом’якшуючих обставин».

Нагадайте, будь ласка, крім дітей загиблого водія, скільки потерпілих у справі? Були ще пасажири у машині Infiniti.

Так, там були інші пасажири, хтось отримав тяжкі тілесні ушкодження, хтось середньої тяжкості. Загалом ще було троє пасажирів.

Вони якісь претензії до Харківського висували?

Я не можу коментувати їхньої позиції, це краще у них запитувати. Але те, що я пригадую, в процесі їхня позиція була нейтральна. Вони не наполягали на суворому покаранні. Це питання взаємовідносин обвинуваченого і самих потерпілих. Вони не обов’язково мають бути публічними. Я не знаю, чи передавали їм якусь суму компенсації.

Щодо відшкодування. Суд призначив по мільйону потерпілим, чи задоволені потерпілі цією сумою?

Категорично я зараз сказати не можу. З того, про що ми говорили з потерпілими і на чому постійно наголошували, то цей процес для них був і залишається не заради грошей. Це питання здорової сатисфакції, відповідь на відверто аморальне ставлення до них як до потерпілих.

Ви вже згадали про те, що протягом процесу з боку обвинуваченого проявлялося це ставлення. Коли я стежила за справою на початковій стадії, коли тільки обирали запобіжний захід, Харківський використовував і нецензурну лексику у бік учасників процесу, і ображав потерпілих… Надалі це повторювалося?

Ця справа пройшла кілька судів у зв’язку з воєнним станом. Через ситуацію у Харкові за рішенням Верховного суду змінювали підсудність на Полтаву, потім так само за рішенням Верховного суду його забрали і передали назад до Харкова.

Коли справа слухалася у Полтаві, обвинувачений поводився приблизно так само [зухвало]. Далі він зайняв більш-менш нейтральну позицію, але вона завжди лунала досить зухвало. Зневага полягала в тому, що він начебто робить якусь послугу, російською «одолжение», до потерпілих та інших учасників, що він тут присутній. Немає відчуття, що людина зрозуміла, що вона накоїла. Немає відчуття, що людина зрозуміла, через що її тримають під вартою. І немає розуміння, що людина зробила для себе якісь висновки. Крім формальної констатації.

Була інформація, що батьків Миколи Харківського намагалися притягти до відповідальності. Чи відомо вам, чим це закінчилося?

По кожному з батьків відкрили кримінальне провадження за невиконання батьківських обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки. Це було пов’язано зі справою про ДТП. Зараз це два окремих провадження відносно кожного з батьків. Бондаренко та Носов визнані потерпілими на даному етапі. Відносно батька справа слухається, там тривають судові засідання. А по матері кримінальне провадження зупинено, у зв’язку з тим, що її оголосили у розшук. Відомо, що вона перебуває за кордоном, фактично переховується від органів розслідування.

Крім того, варто сказати, що під час судового розгляду сам обвинувачений та його батько наголошували на тому, що пан Микола Харківський брав автомобіль, на якому вчинив ДТП, без дозволу батьків, без дозволу власника [матері]. За складом кримінального порушення, пов’язаного з незаконним заволодінням транспортних засобів (угон), є окреме кримінальна справа, там має тривати розслідування.

Ця машина утилізована?

Оскільки може виникнути необхідність до кінця судового розгляду у проведенні додаткових слідчих дій, експертизи, як речовий доказ машина має зберігатися на штрафмайданчику.

Чи вам невідомо, чи буде сторона захисту оскаржувати вирок [«МедіаПорту» не вдалося зв’язатися із захистом]? За вашим відчуттям, так і буде?

Я можу лише спрогнозувати. Наголошу, що це тільки прогноз. З огляду на позицію сторони захисту, яку вони казали під час процесу і просили найменшої міри покарання для Миколи, логічно буде сказати про те, що вони будуть подавати апеляційну скаргу. Під час цього процесу найбільше чомусь у цій всій історії їх непокоїли саме цивільні позови, заявлені Бондаренко та Носовим. Я майже впевнений, що вони подаватимуть апеляційну скаргу і казати, що міра покарання занадто сувора.

Доповнено. Батько Харківського Михайло у коментарі журналістам у суді сказав, що не згоден із призначеною сумою моральної шкоди, повідомляє «Укрінформ». Він також заявив, що ДТП не сталося б, якби автослюсар, який ремонтував машину, не дав Миколі від неї ключі. Своєї провини або провини дружини у тому, що сталося Михайло Харківський не вбачає. На його думку, суд недостатньо розглянув обставину сп’яніння загиблого водія. Як зазначає «Харків Times», суд визнав, що загиблий Ігор Носов перебував за кермом у стані алкогольного сп’яніння, але жодного правила він не порушив і його стан не мав впливу на перебіг подій. 

У зв’язку з війною, чи може Харківський претендувати на те, щоб долучитися до війська, щоб не відбувати покарання?

Під час судового розвитку таких ініціатив від нього не лунало, тому я не можу це коментувати.