«Не вірю. Іноді здається, що він воює»: у Харкові вручили посмертні нагороди сім’ям загиблих нацгвардійців
У Харкові вручили посмертні нагороди родинам військових 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії.
Більшість загиблих бійців захищали Україну на найтяжчих напрямках Луганської області.
«Переважно це були виконання завдань поблизу Кремінної та Лимана», — говорить командир бригади Дмитро Клодчик.
Алла Казніста отримує орден «За мужність» III ступеня. Її 34-річний син Олександр, снайпер одного з батальйонів військової частини 3005 Східного оперативно-територіального об’єднання Нацгвардії, став на захист України добровольцем у перші дні повномасштабної війни.
Після 24 лютого Олександр ходив до військкомату, однак двічі отримав відмову, згадує батько Олександра Павло.
«На третій раз його взяли. Спочатку сказали: не треба, нехай ідуть ті, які служили. Він все одно знову пішов».
Перед службою Олександр пройшов навчання і потрапив до 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України. Захищав Харків, виконував завдання у Балаклії та на Куп’янському напрямку.
Павло Казністий говорить, що його син із побратимами щоразу просили командирів відправити їх на передові позиції. У документах, які надали родині, вказано, що нацгвардійці гідно тримали оборону попри російські штурми, артилерійські, авіаційні обстріли та відбили близько 20 атак.
«2 січня 2023 року він востаннє приїхав. А вже 3 січня о 03:00 їх відправили. Базувались за Лиманом. А воювали у Серебрянському лісі. І там же він загинув», — говорить Павло Казністий.
Близько 20:00 15 лютого 2023 року поблизу Кремінної Луганської області російські окупанти скинули на солдата вибухівку з безпілотника. Він дістав поранень, несумісні з життям.
Алла Казніста розповідає, що за тиждень до загибелі сина сім’я отримала повідомлення про начебто його смерть або полон: «Дзвонила жінка, каже, що син потрапив у табір або загинув, або зник безвісти. А потім він увечері вийшов на зв’язок. Каже: мамо, батьку, не вірте нікому. Ми ще пожартували, що раз живий, значить, буде до 100 років житиме».
Усі документи Олександра згоріли внаслідок обстрілу, говорить Павло: «Вибух сильний був. Військовий квиток згорів. Хлопці, які його витягнули, сказали, що моментально загинув. Майже рік минув. 15 лютого буде рік».
У цивільному житті Олександр працював будівельником на підприємстві у батька. Захоплювався автомобілями, комп’ютерами, багато читав. Вдома зберігають усі речі сина.
«Хрестик його натільний, годинник… Дали нам медаль учасника бойових дій. І тепер орден буде стояти», — говорить Алла Казніста.
На 35-річчя сина 28 травня родина Олександра передала бригаді теплову пушку, розповідає Павло: «Щоб хлопці обігрівалися і могли працювати нормально. Спитав, кажуть, все нормально, працює. Збираємося ще робити подарунки».
Бригада Нацгвардії клопотатиме перед міською владою, щоб іменами загиблих захисників назвали харківські вулиці. На роковини смерті, 15 лютого, батьки Олександра Казністого поїдуть на 18-й цвинтар з нагородами: «Покажемо все. Ми сподіваємося, що він бачить нас».