«Не периферія, а центр»: у Харкові представили книгу «Життя на межі» Відео
Літературознавиця Тетяна Огаркова та філософ Володимир Єрмоленко 9 грудня презентували в харківському «Книгоукритті» книгу «Життя на межі: Україна, культура та війна».
Есеї подружжя й співавторів книги народжувалися у подорожах на прифронтові території. Від початку повномасштабної війни Володимир Єрмоленко та Тетяна Огаркова виконали понад 50 волонтерських та літературних поїздок у населені пункти, що пережили окупацію або перебувають під російськими обстрілами.
«Там [у книзі] дуже багато Харкова. Харків був одним з перших міст, куди ми приїхали. Ми подорожували вдвох, ми подорожували спільнотою. Це досвід, який ми вирішили описати вдвох, тому що це досвід, яким ми проживали. Але ми хотіли зробити книжку і репортажну, але водночас філософську», — каже Тетяна Огаркова.
До Харкова Тетяна та Володимир приїхали після Херсона.
«Більшість цих поїздок — не тільки сімейні, нашої родини, а і пенівської родини, бо і ПЕН стає нашою великою родиною, — продовжує Володимир Єрмоленко. — Але вони також дуже часто в нашому сімейному бусі, який ми купили, коли народилася третя дитина. Це також питання про те, як родина виходить за межі себе самої, як вона починає взаємодіяти з цією країною. І справді це не є репортажна книжка, це книжка ідей, які проростають крізь ці поїздки і цей досвід».
Книга вийшла у видавництві «Дух і літера».
«2022-2023 — ми писали колонки, хотілося, можливо, мати книгу. І ми почали свої тексти зводити разом. Майже всі тексти, які були написані в 2022 році, всі були викреслені за деякими винятками. Викреслені часом, історією, нашим відчуттям. Якісь краплі там є. Можливо, через кілька років ми подивимося на цю книжку і будемо розуміти, що ті почуття, які ми тут висловлювали, або ті ідеї, вони залишилися в цьому часі. А, можливо, щось перейде», — каже Володимир Єрмоленко.
Перший есей «Життя на межі», який і дав назву книзі, виник у 2024 році, коли Володимир і Тетяна стали співкураторами фокус-теми «Книжкового Арсеналу».
«Це була центральна ідея, яку ми не втомлюємося повторювати, зокрема на закордонних майданчиках. Ми дивимося на Україну, дивимося на Європу, звісно, на межі певного життя, тому що перед нами — руйнація, яку ви краще знаєте, тут у Харкові, нескінченне вбивство, руйнування. Але це насправді не є межа, це не периферія, не фронтир. Межа є центром, вона є серцем і центром проєкту європейського. Якщо ми це не переосмислимо як центр, а будемо постійно думати, що є якась там межа, то ми нікуди не зрушимо далі», — вважає Тетяна Огаркова.
«Для нас було важливо розказувати, що це не зараз тільки стається, це ставалося 100 років тому, 200 років тому і так далі. Ми йшли до якоїсь фундаментальної ідеї, яка повторюється», — коментує Володимир Єрмоленко.
У книзі також згадується деокупована Ізюмщина. Ізюм, Капитолівка, Кам’янка стали наступними пунктами у маршруті Тетяни та Володимира.