Не для самозахисту Колонка
Уже котру добу навколо обговорюють теракт у Києві. Більшість думок ділиться на категорії «за зброю» та «проти зброї». Як перші, так і другі згадують Сполучені Штати, але при цьому обходять важливу деталь.
З обох боків можна почути слушні аргументи — що зброя могла б допомогти, але нею треба вміти користуватися, що судова практика щодо необхідної оборони погана, що у злочинця була легальна зареєстрована зброя тощо.
Дехто займається окозамилюванням, як Мустафа Найєм, який говорить про якісь «навчання публічній безпеці», що треба «усвідомити реальність») та ля-ля-ля. Ще один «великий державник» Данило Гетманцев уже встиг провести «соціологію» у своєму Telegram-каналі, де трохи більш ніж 50% проголосували проти узаконення носіння короткоствольної зброї — зі словами: «Що і треба було довести».
Для мене питання зброї полягає передусім зовсім не в тому, щоб захистити себе від випадкового психа на вулиці. Батьки-засновники США передбачили право бути озброєним зовсім не для цього. Американцю потрібна гвинтівка ні для чого інакшого, як для збройного протистояння своїй державі.
У Декларації незалежності США, якій цьогоріч виповнюється 250 років, прямо передбачено право народу усунути та замінити владу, яка стала деструктивною й перестала забезпечувати три основоположні права — на життя, свободу та пошук щастя.
Українській Конституції таке й не снилося. Декларації про суверенітет — теж, хоча про неї рідко взагалі згадують. Батьки-засновники сучасної України, певне, втратили б решту сивого волосся від думки, що громадяни можуть вільно мати зброю на випадок, якщо влада перестане відповідати їхнім цінностям.
Через це я не просто не згоден з думкою, викладеною Сергієм Фурсою. Я вважаю, що право громадян володіти, носити та застосовувати зброю не повинно обговорюватися в контексті терактів чи інших окремих інцидентів. Ви ж не вимагаєте заборонити воду, бо хтось нею давиться або топить інших?
Можливо, конституційний лад у США й існує 250 років завдяки тому, що кожен американський політик памʼятає про 1,3 одиниці вогнепальної зброї на душу населення в цій країні. Узурпація влади за таких умов дуже проблематична.
Я впевнений, що особиста зброя українцеві потрібна з двох причин. Для захисту від власної держави та від зовнішніх загроз. Однак сучасні українські політики та публічні діячі чомусь продовжують ставитися до громадян, як до курчат у сараї. Навіть якщо господар сам боїться куниць.
Читайте також інші матеріали автора на MediaPort.