«Не дамо знищити наш дім»: чому мешканці трьох будинків у центрі Харкова проти демонтажу житла

Ми у будинку на вулиці Мироносицькій, 34. Це п’ятиповерхівка, розташована поруч з обласною адміністрацією та бізнес-центром «Паралель», що були вражені російськими ракетами торік у перші дні березня.

Оксана показує свою квартиру на другому поверсі.

— Стіни, все є. Тільки сирість відчуваємо.

— Книги накрили, все сухе. Одна смуга шпалер відійшла.

— Що першочергово, на вашу думку, мали зробити комунальні служби або міська влада, щоб захистити житло?

— Дах! Дах! Хоча б тимчасовий! Для того, щоб законсервувати будинок до можливості його реконструкції, ремонту капітального. І ми хочемо, 100% мешканців хочуть повернутися до своїх квартир, хочуть щось робити своїми силами, починати вивозити сміття, переклеювати шпалери і заїжджати… Я хочу вас провести на п’ятий поверх, той, що пошкоджений.

— Це кіптява?

— Це пліснява, опади.

— Через дах тече, так?

— Так.

Оксана показує кут будинку з найбільш зруйнованою квартирою.

Повертаємося на вулицю.

— П’ять душ. Четверо людей і одна кішка.

Чоловік старшого віку з сивою бородою, який саме виходить з під’їзду у двір — Микола Грішин. Від початку повномасштабного вторгнення власник квартири на третьому поверсі оселився у бомбосховищі.

— Ми провели воду, опалення було взимку. Єдине що — в туалет ходимо до сусідньої квартири.

— Ви застали вибух?

— Звісно. Ми були в цей момент вдома, коли відбувся вибух.

— Вас не було поранено?

— Ні. Під час вибуху ніхто не загинув, поранило одного чоловіка. Я ще допомагав виносити його… Мені одна людина сказала, що це маячня, ніхто не зноситиме будинок. Так мені сказали. А взагалі нормальні люди бачать, що будинок цілий, навіщо ж його ламати? А нашої думки ніхто не питав з жодних служб.

— Будинок 34, — веде усередину мешканець будинку Юрій Якименко. — Бомбосховище працююче. Там люди мешкають. Світло у будинку є.

На його думку, наявність капітального укриття — ще один аргумент на користь відновлення будинку.

— Це ми зараз йдемо до квартири на який поверх?

— Четвертий.

— Ви тут не часто буваєте, так?

— Ми вимушені жити за містом, нам немає де жити. У місті не можемо собі знімати житло.

Разом з дружиною Юрій без перебільшення став бездомним. Будинок у Руських Тишках під Харковом, де він з дружиною Яною провів понад 100 днів окупації, зруйновано.

«Коли там були, ми не знали, що тут розбито, тому що у нас орки забрали телефони, не було ні зв’язку, ні світла, нічого. А коли приїхали, думали, будемо хоча б тут жити, були шоковані. А потім нам зателефонували і сказали, що наш будинок у Тишках повністю зруйнований пожежею. Повністю згоріло все», — говорить Яна Якименко.

Двокімнатна квартира на Мироносицькій, в яку вкладалися для доньки все життя, за цей час повністю відсиріла.

— Це все ціле було! У нас є фотографії, все було сухо, все добре, — каже Юрій.

— Таню, я покажу фотографії, в якому стані була квартира минулим літом, — додає Яна.

— Якби був дах, все було б ціле, плісняви б не було, меблі б не розлізлися. Нічого!

У вересні Юрій намагався привести квартиру до ладу.

«Ми приїхали сюди, щоб відновити вікна, законсервувати квартиру. Коли ми перебували у себе в квартирі, на балконі, прямо на очах був прильот у будинок по вул. Свободи (колишня вул. Іванова), тут по діагоналі 70 метрів. Ми зібралися і виїхали, не змогли тут бути. Було дуже лячно», — розповідає чоловік.

— Тобто ви ще якийсь час намагалися тут пожити?

— Хотіли жити, а потім зрозуміли, що приліт. Ми знову поїхали. Потім ще раз приїхали, забили вікна. Ми почали писати усюди, щоб нам зробили дах, тому що почалися дощі, осінь. Дощі, дощі. Почали звертатися до міської влади, щоб накрили дах, намагатися потрапити на прийом. Ніхто не приймає. «Звертайтесь, звертайтесь, звертайтесь. Залишайте заявку». Перша, друга, третя заявка. Потім почали писати на Київ. Київ повертає все на Харків. А вони пишуть: коштів немає. Потім сказали: начебто наш будинок запланований на листопад, кінець жовтня.

— Це фундаментальні роботи? Самостійно скинутися нереально?

— Не дуже це дешево — дах накрити у будинку, розумієте?

— Велика площа?

— По-перше. По-друге, це потребує якоїсь техніки, крани підйомні, машини… Спочатку сказали: в плані, чекайте, чекайте. А потім сказали: грошей немає. Прийшла зима, нас позаливало, квартири повністю затоплені. Зверталися, зверталися… У людей зіпсувалося майно, все, що було у людей в квартирах. Друга зима. Все ллється. І потім ми дізнаємося, що будинок будуть зносити. І люди шоковані. Це останнє, що у нас є. Ми хотіли хоч якось відремонтувати. Просили — накрийте дах, ми далі самі щось зробимо, пробувати, тому що нам немає де жити. А в результаті — маємо те, що маємо. Всі кажуть, що будемо відновлювати, щоб людям було добре, комфортно, а виходить: дах частково розбитий, а шкоди у 10 разів більше від недбалості, бездіяльності влади, тому що ніхто не звертає уваги. Ніхто не хоче займатися, а тепер взагалі хочуть забрати.

Тетяна Романова приходить на зустріч з текою документів. Мешканка 34-го будинку показує і акт обстеження, підписаний 19 членами міської комісії, і листування з департаментами, і зрештою протокол обласної комісії з надзвичайних ситуацій, що спантеличив мешканців і згуртував їх на боротьбу.

Тетяна Романова цитує документ: «Акт обстеження об’єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації. Тут вказано, що перекриття дерев’яні. А по всій техдокументації перекриття залізобетонні».

Після того, як влада схвалила демонтаж трьох будинків у центрі Харкова, власники об’єдналися і відстоюють своє право на відновлення житла.

«Пишуть: категорія подшкоджень об’єкта відноситься до третьої категорії.. Об’єкт непридатний для використання», — продовжує Тетяна.

Мешканці будинку на Мироносицькій, 34 самостійно замовили експертизу, що спростувала висновок міської влади. Окрему експертизу тепер хочуть зробити і мешканці сусіднього будинку, розповідає Тетяна.

Хоча ззовні він виглядає значно зруйнованим, є вцілілі поверхи, переконує Тетяна.

— Дивіться, цегла якого року, а жодної тріщини. Так обвалилося тинькування, але тріщин немає. Ще спробуйте його розбити, зубами не відгризеш. Каркас будинку повністю живий. Його відбудувати буде дорожче, ніж зробити з готовим каркасом, залити опалубку, якусь підлогу чи як це робиться, я не будівельник, не розумію! Бетон, залізо, це ж не все дерево.

— Та організація, яка вам робила експертизу, наскільки ґрунтовно підходила?

— Ми робили для 34-го будинку. Але наші експерти з цікавості дивилися і 32-й, теж сказали, що будинок підлягає відновленню.

— Що сказали експерти про 34-й?

— У нас немає ні 90%, ні 70%, ні 80%, навіть 60% пошкоджень жодних. Нам потрібен капітальний ремонт, навіть не реконструкція.

— Це окремо ізольований будинок від 32-го, навіть якщо вони впритул.

— Це різні будинки, вони просто з’єднані. 34-й вбудований між Метрологією та 32-м у 1956 році.

Сумніви у компетентності міської комісії зародилися у мешканців ще в серпні — тоді чиновники склали акт обстеження, в якому були некоректні дані. Так, роком будівництва будинку №34 вказаний 1917, звертає увагу пані Оксана. Тоді як, за її словами, будинок, де вона мешкає, звели у 50-х роках.

«Раніше це був відомчий будинок. Працівникам інституту металів видавали тут квартири — доцентам, професорам, академікам. Мій дідусь був директором цього інституту, академік. І у нас є ордер: дата введення в експлуатацію — 1958 рік. Тобто будинок зводили конкретно для працівників цього інституту. Його передали на баланс УкрНІІмет, потім «Енергосталі» як правонаступника, а «Енергосталь» передала усі документи у виконком», — розповідає Оксана.

Тетяна вказує на помилку у даті пошкодження об’єкта.

«29.03.2022 року. Насправді у нас було пошкодження 2 березня 2022 року. Ракета зачепила кут будинку на Мироносицькій, 34, Метрологію, це одна стіна будинку, і залетіла в кут 32-го і приземлилася там, де «Паралель», — пояснює вона.

До мешканців Мироносицької приєдналися власники квартир у п’ятиповерхівці на вулиці Свободи, 11/13. Ельвіра Пономаренко каже: після ракетного удару у вересні вона та її сусіди залишилися зі своїми проблемами сам-на-сам. І це найбільше, що її обурює у цій ситуації.

«Це не стилістична фігура, буквально до нас ніхто не прийшов з влади. Я мешканка будинку по вул. Свободи, 11/13. У мою квартиру конкретно прилетіла ракета. У мене не залишилося взагалі нічого. І ніхто не питає вже понад 10 місяців. Часу достатньо минуло. Коли нас ворог бомбардує і ми втрачаємо — це одна історія. А коли місцева влада знімає останнє — інша. Ми дуже хочемо, щоб на нас звернула увага громадськість і влада. Ми пишемо, усюди скаржимося. Ми просимо захисту і допомоги», — говорить Ельвіра Пономаренко.

«У нас є експертиза, категорія пошкодження будинку — друга, він підлягає відновленню. Місцева влада сказала, що третя і не підлягає відновленню. Тому це дуже спірне питання, ми знаємо, що праві. У нас багато квартир, де заходь, роби косметичний ремонт і живи», — каже вона.

За п’ять днів до того, як обласна комісія затвердила рішення про демонтаж трьох будинків у центрі Харкова, 1-й заступник директора міського Департаменту житлово-комунального господарства Олексій Богач розповідав журналістам на Північній Салтівці, якою непростою є процедура обстеження зруйнованого житла.

«Тобто якщо будівля змінила свої властивості, ми робимо детальне обстеження, а після детального обстеження, коли ми вже розуміємо, що там була пожежа, є деформація, відсутні, конструктиви, тоді ми вже проводимо третю експертизу. Це вже інструментальна експертиза, яка проводиться протягом 2-3-4 місяців. Це велика праця. На будинки, які значно пошкоджені, зараз виробляються інструментальні експертизи. Після інструментальних будуть виконуватися проєкти, після проєктів — кошториси. Це  праця не місяця, не тижня, але у 2023 році, я думаю, що ми відповімо на всі ці питання», — пояснював Богач.

На той момент очільник департаменту говорив, що ґрунтовний висновок місто отримало тільки по одному будинку — на вулиці Дружби Народів.

«…інженером складом 30-40-50 людей. Це майже наукова праця, яка нам дає право проєктувати та відновлювати будинок. Але, я вважаю, що будуть такі будівлі, які ми не будемо відновлювати після такої праці. Тому що там будуть висновки про те, що неможливо експлуатувати далі будівлю», — припускав Богач.

«Ми співпрацюємо з мешканцями через «Жилкомсервіс» як балансоутримувача, тому всі звернення потрапляють до реєстру, ми спілкуємося з громадянами. Ми це робимо, ці обстеження не проходять без мешканців, тобто не буває так, що комісія з’являється в будинку і мешканці про це не знають. Мешканці завжди можуть поставити питання, вони разом з комісією обстежують, разом із комісією все бачать і розуміють», — запевняв представник департаменту.

Мешканці трьох будинків у центрі кажуть, що дізналися про демонтаж із засобів масової інформації. Ця обставина, а також швидкість рішення наштовхнули Тетяну та її сусідів на один висновок: когось привабила земля у центрі. Серед мешканців вже ходять чутки, що тут планують звести нежитлову будівлю.

«Якщо подивитися ці три будинки — це 1/4 кварталу центру міста, самого історичного центру міста», — каже Тетяна Романова.

Після протесту власників житла у медіа Харківський міський голова Ігор Терехов натякнув, що остаточного рішення по цих будинках начебто ще немає.

«Ті експертизи, які є у людей… вони зробили. Є експертизи і будуть робитися експертизи у сертифікованих експертів. Там дуже багато питань, які ми ставимо, і якщо можливо буде не зносити той чи інший будинок, він не буде підлягати знесенню. Люди, які там проживають, вони у тому ж районі будуть проживати. Коли буде офіційно експертиза, то ми її і надамо суспільство, це буде відкрито», — прокоментував Терехов у відповідь на питання Суспільного.

Щоб зрозуміти, що відбувається насправді і чому дотепер ніхто з міських чиновників офіційно не зустрівся з людьми, пробуємо зв’язатися з Олексієм Богачем.

— Пане Олексію, доброго дня! Це вас турбує Таня Федоркова, журналіст, можете зараз говорити?

— Що ви хочете спитати?

— Я хочу сказати, що зараз із мешканцями будинку по Мироносицькій, 34. І ми обговорюємо питання знесення, демонтажу трьох будинків.

— Ну обговорюйте, навіщо ви мені дзвоните?

— Я хотіла у вас спитати, чи, можливо, є якісь новини щодо цього будинку?

— Подивіться, зараз до мене йде Булах з тими ж жильцями! А можна вже жильці між собою там якось щось зрозуміють і будуть говорити, так? Що ви робите? Навіщо ви це робите?

— Можете сказати, де у вас ця зустріч, щоб ці люди [підійшли]…

— Я не хочу з вами говорити, тим більше на камеру, гаразд?… Давайте не так! Нехай вони виділять головного когось, одного-двох-трьох людей, я не знаю, скільки там людей. І я буду з ним розмовляти, тому що я не вмію розмовляти з 40 людьми.

— Як вам передати контакти або куди можна підійти?

— У вас є телефон?

— Є телефон… Тут є група людей є головна людина. Давайте ми так само призначимо зустріч, де ви поясните, в чому справа?

[кидає слухавку]

— Алло? Зрозуміло…

— Оце реакція влади, — коментує розмову Юрій.

— Чому ми маємо змушувати їх робити свою роботу? — додає Яна.

На оренду житла за рік невизначеності деякі мешканці будинку по вул. Мироносицькій, 34 витратили десятки тисяч гривень. Цього б не сталося, якби у будинку вчасно накрили дах і дозволили відновлювати житло, каже Юрій Якименко.

— Дім-то уцілів! Ми ж боремося за будинок, за своє право тут жити. У своєму, своєму!

Після окупації в Руських Тишках Юрій Якименко довго не наважувався приїхати на Мироносицьку — почувався зле. А коли навідується додому тепер — щоразу жахається псуванню майна від сирості та збирає «врожай».

— Бачите? Гриби! Гриби на стінах.

Депутат Харківської міськради Дмитро Булах пізніше підтвердив зустріч з Олексієм Богачем. Він бачився з представником департаменту разом з мешканцем будинку по Мироносицькій, 32.

«До чого домовилися? Що ці два будинки і, сподіваюсь, будинок по вул. Свободи будуть йти на повторну експертизу із залученням мешканців цих будинків. Щоб отримати об’єктивний результат, а не так, як відбулося зараз. Сподіваюся, що так все і буде, тому що по-іншому тут вирішити цю суперечку неможливо. Окрім як об’єктивна експертиза, що встановить всі обставини і можливості відновлення, реконструкції і вартість реконструкції цих будинків», — розповів Дмитро Булах.

Слухайте подкасти на mediaport.ua та радіо «Накипіло»

• • Apple Podcasts, Google Podcasts, YouTube