У Харкові вшанували пам'ять 12 нацгвардійців, які загинули внаслідок російського авіаудару в ніч з 4 на 5 березня 2022 року. На фасаді розбомбленої будівлі 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України встановили меморіальну дошку.
Імена загиблих
Володимир Сидоренко — брат Івана Сидоренка, одного з 12 загиблих тієї ночі. Володимир, теж військовослужбовець, був на посту поряд з частиною, патрулював перехрестя.
«О 02:32 почув звук літака, який наближався до мене. Встиг тільки по радіостанції крикнути: «Повітря» — і буквально відбігти три метри, поки вже від вибухової хвилі не полетів. Присипало цеглою. І так залишився живий», — говорить Володимир Сидоренко.
З-під завалів із пораненнями руки та ноги його витягли побратими. Поки чекав на евакуацію, дізнався, що на території частини загинув його 46-річний брат.
«Майстер-сержант. Я штаб-сержант. Він трошки старший, більше прослужив. Загинув при захисті Батьківщини. Він перебував саме у цій будівлі, на яку прийшлася перша авіабомба», — розповів брат загиблого.
Після поранення Володимир майже рік лікувався, переніс 10 операцій.
Наймолодшому серед загиблих був 21 рік.
- Підполковник Кугук Євген Іванович, 30.07.1986
- Підполковник Снєжко Олексій Юрійович, 02.01.1980
- Старший лейтенант Єрмоленко Владислав Володимирович, 02.08.1984
- Старший лейтенант Микитюк Михайло Ярославович, 09.11.1976
- Майстер-сержант Сидоренко Іван Миколайович, 06.05.1975
- Штаб-сержант Рудницький Андрій Сергійович, 19.08.1989
- Головний сержант Трудов Денис Миколайович, 12.12.1989
- Головний сержант Мовчан Микола Вікторович, 12.12.1985
- Старший солдат Мажугін Денис Юрійович, 28.10.2001
- Старший солдат Парфьонов Олександр Миколайович, 27.11.1975
- Старший солдат Рудницький Анатолій Францович, 21.12.1991
- Солдат Марченко Олександр Сергійович, 31.10.1995
«Ми всі стали дружнім колективом, який не допустив ворога в Харків, не здав місто. Але, ви розумієте, відстань між нами і російським Бєлгородом — надто мала, через яку прилітає все, що може прилетіти», — каже Володимир Сидоренко.
Зруйновані будівлі, втрачене житло
Одна з авіабомб, які російський винищував скинув на частину, зруйнувала будинок культури та квартири військових. Дружина військового Поліна Семібратова показує зруйновану вщент квартиру, де жила з липня 2017-го.
«Ми заїхали і були дуже раді, що в нас є службове житло. Нарешті ми можемо тут жити і бути господарями. І ніхто б не міг подумати, що так все складеться», — говорить Поліна.
Того дня вона разом із донькою ховалася у підвалі гуртожитку. Там було семеро матерів і восьмеро дітей.
«Ми тільки вклали маленьку дитину. Тиша, ніч — і тут такий жахливий шум, грохот. Спочатку взагалі нічого не розумієш. Тебе охоплює жах, ти чуєш, як валиться приміщення. І ти не розумієш, що з тобою буде далі, що ти взагалі не можеш допомогти своїй дитині в цей момент. Все, що ти можеш, це просто взяти і накрити її собою», — каже Поліна.
Родина Поліни Семібратової вижила. Нині вони винаймають житло.
«Зберегти пам'ять на довгі роки»
Ідея створення дошки належить побратимам загиблих, розповів заступник командира військової частини 3005 Артем Міщук.
«Це перші втрати, які понесла наша військова частина з початку повномасштабного вторгнення. І саме цього дня, у другі роковини, було вирішено відкрити цю меморіальну дошку. Ми її зробили самі, погодили з командиром частини», — сказав Міщук.
Командир 5-ї Слобожанської бригади Дмитро Клодчик висловив співчуття рідним загиблих бійців.
«Наша з вами задача — зберегти пам'ять на довгі роки, зробити все, щоб ця втрата не була марною, зробити все, щоб ворог був переможений. Слава захисникам України! Слава Україні!» — сказав командир.
Меморіальну дошку освятили військові капелани та священник храму Іоана Богослова Віктор Маринчак.
Новини за темою
