Мистецтво в гаражі: як у Люботині на Харківщині виник мистецький простір «Внутрішність» Фото

Торік у Люботині з’явився новий мистецький простір, який у гаражі облаштувала Катерина Дев’ятко. Вона місцева, навчалася у Харкові. Навіщо містечку під Харковом такий простір, які ідеї вдалося втілити за цей час, як реагує громада та що у планах засновниці, Катерина розповіла «МедіаПорту».

Катю, розкажи про себе. 

Я засновниця тимчасового мистецького простору «Внутрішність». Поза цим пишу тексти про історію, культуру та мистецтво.

Як виникла ідея створити «Внутрішність»?

«Внутрішність» — моя давня мрія, яка нарешті здійснилася. Мене дуже надихнув у 2019 році «Бієнале молодого мистецтва», що проходив у Харкові. Я тоді навчалася в університеті Каразіна на першому курсі та після пар часто ходила на локацію у готелі «Харків». Мене вразило, що закинуте місце, в якому багато років нічого не було, перетворили на нову локацію, де можна було досліджувати різні актуальні теми для суспільства. Окрім того, там було чимало крутих робіт і сенсово, і візуально. Мені сподобалося це досліджувати, тому у наступні роки я вивчала різний досвід, аби скласти десь в майбутньому з нього щось своє.

І от майбутнє наступило. З постковідом, повномасштабною війною, вимушеною евакуацією з Харкова та втратою визначеності щодо того, як жити далі.

Коли я повернулася, то почала винаймати квартиру в Люботині. Бонусом до квартири мені дістався гараж. Найзвичайнісінький гараж з запахом мастила, пилюкою та купою барахла. І все ж, коли я вперше зайшла у нього, то відчула одразу, що тут буде мій простір.

«Внутрішність» виросла із захоплення мистецтвом, бажання зробити його доступнішим та відповісти на весь той жах, що відбувався і продовжує відбуватися.

То які цінності «Внутрішності»?

Щирість, сміливість та винахідливість.

Хто у твоїй команді та хто долучається? Які були цікаві досвіди співпраці з людьми?

У постійній команді нас троє — я, Катя Басенко та Аліна Ковріжна. До «Внутрішності» я з дівчатами не була знайома, але спільне бажання до культурних експериментів нас об’єднало. Чіткого розподілу обов’язків у нас нема, ділимо їх ситуативно. Але, наприклад, Аліна робить контент, а Катя може підказати щодо художнього оформлення. Також є багато людей, які за потреби включалися в роботу і офлайн, і онлайн.

За одне літо «Внутрішність» встигла отримати чималий досвід роботи з митцями та іншими мистецькими просторами, медіа, відвідувачами, місцевою владою та котами, які постійно заходили у простір. Щось одне конкретне виділити складно — ми змогли створити цілісну історію про літо.

Чому для тебе важлива тема децентралізації мистецтва, зокрема мистецьких просторів?

У великих містах є свій контекст та свої проблеми, які потребують рішення. Так само в населених пунктах в області. Ми принесли мистецтво в гараж для того, щоб показати, що воно доступне для кожного. Це не є чимось відірваним від реальності, а навпаки — мова, якою можна думати, розмовляти та вирішувати проблеми. Це і про пошук однодумців, бо на таких майданчиках ти можеш заявити про себе та дізнатися про інших цікавих людей. І зробити з ними щось круте тут, у себе вдома.

Розкажи про події у «Внутрішності», які найбільше запамʼяталися.

У нас було багато подій у різних форматах. З класичного — виставки, майстер-класи, музичні події. Ми також організували zin-вихідні, де показували та розповідали про самвидав, та День з садибою Святополк-Мирських, який ми робили разом із ГО «Трубадури», який присвятили історії пам’ятки та її мистецькій інтерпретації.

Ми також заснували люботинський фестиваль короткометражного кіно. Темою першого фестивалю стала «Нічна темрява, що погойдує занавіски». Протягом двох днів показали 16 стрічок про думки пізньої літньої ночі, які приходять з її прохолодної темряви.

У нас було чотири категорії: короткометражний ігровий фільм, короткометражний документальний фільм, короткометражний мок’юментарі фільм, короткометражний анімаційний фільм. Для кожної категорії у нас були члени журі, які мають відповідний фах. Переможці в категоріях отримали призи — білі занавіски. Також ми організовували тематичні лекції, грали в настільні ігри та багато спілкувалися. Кожного дня на всіх активностях у нас був повний гараж людей.

Який вплив, на твою думку, має цей проєкт на людей у Люботині?

Такого до нас тут ніхто не робив і для Люботина це був дійсно шок. Нас не розуміли і навіть намагалися нацькувати поліцію. Але ми завжди були щирими та відкритими до діалогу, тому просто відповідали на всі питання та продовжували робити свою справу.

Спочатку ми орієнтувалися на потік людей, як в Харкові, але з часом я побачила, що тут набагато цінніша точкова взаємодія з людьми. До нас приходили абсолютно різні люди за спілкуванням та новим досвідом і я рада, що ми змогли приділити увагу усім. Ми є альтернативою та запрошенням до дослідження себе для кожного, хто відкритий до «Внутрішності».

Що плануєте робити далі? Чи буде цьогоріч другий сезон «Внутрішності»?

Ми продовжуємо експериментувати і пробувати нові напрямки. Можу сказати, що це літо не буде схоже на минуле. Стежити за подіями можна на сторінці «Внутрішності» в Instagram.