У школі на Салтівці відкрили меморіальну дошку льотчику-винищувачу Тарасу Редькіну. Заступник командира ескадрильї військової частини А0959 (204 Севастопольська бригада тактичної авіації) загинув 25 вересня 2022 року на Миколаївщині під час бойового завдання. Фоторепортаж.
Тарас Редькін народився 2 жовтня 1996 року в Харкові. Випускник Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба
25 вересня 2022 року Тарас виконував черговий бойовий політ зі знищення систем ППО російських окупантів, його літак збили
Льотчик відвів літак від населеного пункту і не встиг катапультуватися. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня посмертно
На відкриття меморіальної дошки до школи прийшли вчителі, друзі, місцеві жителі, побратими
Харків
Тараса пам
В університеті пам
Батько Тараса Віктор працював на авіазаводі, дружина Катерина — військовослужбовиця. До останнього родина сподівалася, що Тарас вижив. Віктор з Катериною їздили на місце катастрофи, неподалік села Володимирівка Миколаївської області, розповідає батько: «Бачили це місце, знайшли свідків його загибелі. Військовослужбовець був на посту і каже, щось його потягнуло подивитися в ту точку на небі, де і стався вибух. Було темно, але після вибуху літак почав відстрілювати теплові пастки, після цього вже стався вибух на землі. Ми були там, зустрічалися з населенням, головою громади. Була пізня осінь, велика вирва, тяжко було діставати звідти усе, що залишилося».
Біля меморіальної дошки і фото Тараса Катерина плачеТарас Редькін серед перших навчився застосовувати ракети HARM на МіГ-29, розповідає його батько Віктор, щоразу це було вкрай ризиковано: «Після застосування цих ракет він був збитий. Це ракета, що працює на знищення радіолокаційних комплексів. Складність застосування полягає в тому, що необхідно, щоб радіолокаційні станції виявили літак, тоді ракета захоплює ціль і точним влучанням знищує». Тарас мріяв літати на американських F-16, посилено вивчав англійську. «На F-16 стоять певні види приладів, які дозволяють літаку бути невидимим або створити перешкоди, щоб його не збили. У нас такого немає, тому все залежало від майстерності льотчиків, долі. Кожен, хто вилітає з такими ракетами на МіГ-29 сильно ризикує, дуже високому. Таких завдань він виконав не один і не два, не раз був на ротації, щоразу брав такі чеки, прапорці від цих ракет», — каже Віктор Редькін. Ці речі родина думає передати до музею школиПотребу в сучасній техніці для захисту держави та усієї Європи Україна довела життями своїх захисників та захисниць, каже батько льотчика «Те, що ми зараз отримуємо західну допомогу, гуманітарну, багато людей відчувають, що це начебто «подачки», ні. Захід допомагає нам перемогти ворога і захистити цілісність як України, так і Європи. Військова техніка покращить, полегшить нашу ситуацію, і призведе до Перемоги», — певен Віктор Редькін.
Командування військової частини, де служив Тарас Редькін, просить присвоїти льотчику звання Героя України. Підтримати петицію до президента можна онлайн. Станом на 23 серпня вона зібрала понад 20 тисяч підписів з 25 тисяч необхідних для розгляду.
