Меркель, Путін та привид Холодної війни
Після однієї з перших зустрічей з Володимиром Путіним у 2002 році Ангела Меркель пожартувала в колі помічників, що пройшла «КДБ- тест», витримавши пильний погляд Путіна.
На відміну від американських президентів — Джорджа Буша-молодшого, який заявляв, що з першого погляду збагнув душу Путіна, і Барака Обами, що пообіцяв влаштувати «перезавантаження» відносин з Росією, — канцлер Німеччини ніколи не мала ілюзій стосовно колишнього радянського агента або надій на те, що зуміє його змінити.
Цей жорсткий реалізм Меркель — родом з дитинства, яке вона провела в радянському військовому містечку в Східній Німеччині. За 14 років бурхливих відносин з Путіним той самий реалізм тільки зміцнів. У підсумку, саме він дозволив їй домогтися поваги Кремля і того, що їй було довірено виступати в досить ризикованій ролі головного посередника з вирішення кризи в Україні.
Взаємини Путіна і Меркель — це зіткнення діаметрально протилежних світоглядів, кажуть помічники канцлера.
Для матеріаліста Меркель падіння Берлінської стіни в 1989 році стало несподівано щасливою подією, що дала поштовх її видатній політичній кар’єрі.
Для Путіна, який на той час жив в Дрездені на сході Німеччини, це стало справжнім лихом, після якого, всього через два роки, стався крах Радянського Союзу. Цю подію російський лідер описував як найбільшу геополітичну катастрофу XX століття.
Однак, не дивлячись на розбіжності в поглядах, Меркель і Путін, чия різниця у віці всього два роки, говорять однією мовою — як у прямому, так і у переносному сенсі.
Меркель, шанувальниця Толстого і Достоєвського, ще школяркою була премійована поїздкою до Москви за досконале володіння російською мовою.
Улюбленим шкільним предметом Путіна була німецька мова, яку він удосконалював протягом п’яти років служби офіцером КДБ у Дрездені. Пізніше він відправить своїх дочок в німецьку школу в Москві.
Під час першого візиту Меркель на посаді канцлера до Москви кожен з лідерів говорив на своїй рідній мові за допомогою перекладачів. Однак обидва лідери постійно виправляли їх помилки. За словами помічників, в такому форматі вони спілкуються і донині.
«Вони пропрацювали разом понад 10 років, — говорить Олександр Рар, глава Німецько-російського форуму в Берліні. — Далеко не завжди все йшло гладко, але Путін знає і поважає Меркель більше, ніж інших лідерів. У нього ніколи не було гарних стосунків з Обамою».
«Вічна боротьба»
З моменту повалення українського проросійського президента Віктора Януковича минулого місяця і відповідного рішення Путіна посилити свій вплив у Криму, автономному регіоні України, обидва лідери спілкувалися по телефону не менше п’яти разів.
Переговори були непростими, повідомляють джерела в Німеччині.
Путін багато говорить, іноді його монолог здається нескінченним. Часом він емоційний і роздратований, намагається залякати, відверто та свідомо ображаючи. Стримана Меркель терпляче чекає вірного моменту, щоб висловити свою точку зору.
«Це завжди виснажливо, постійна боротьба, дуже напружена», — розповів Reuters німецький високопосадовець, що побажав залишитися неназваним.
У біографічній книзі про Меркель, яка вийшла в 2013 році, автор — Стефан Корнеліус — порівняв Меркель і Путіна зі старим подружжям. Вони знають всі хитрощі опонента і здатні передбачити один одного.
Як зізнається сама Меркель, в розмовах з Путіним вона перевіряє на міцність свої аргументи. Вона відчуває, що не має права проявити будь-яку слабкість.
У спілкуванні з Білим домом, якому передували переговори з Путіним, вона, за деякими даними, сказала Обамі, що російський лідер поводився так, ніби знаходиться «в іншому світі», поза зв’язком з реальністю.
У перші тижні Української кризи Меркель не дозволяла собі критикувати Путіна відкрито і привселюдно, побоюючись, що це викличе відповідну реакцію і змусить російського лідера посилити позицію.
Її ставлення змінилося на минулих вихідних. Тоді урядом було оприлюднено несподівано жорстку заяву про те, що в телефонній розмові Меркель звинуватила Путіна:«неприпустимим вторгненням» до Криму він порушив норми міжнародного права.
У четвер (6 березня — ред.) в Брюселі вона заявила, що Євросоюз слідом за Сполученими Штатами введе візові санкції і залишить замороженими рахунки до тих пір, поки Путін не погодиться врегулювати ситуацію в Україні шляхом переговорів.
Тон, в якому вона заговорила, став певним нагадуванням про світоглядні відмінності в їх відносинах, заснованих, насамперед, на стратегічних інтересах, а зовсім не на дружбі.
Казус із собакою
На виборах 2005 року Меркель здобула перемогу над найближчим союзником Росії Герхардом Шредером, який одного разу охарактеризував Путіна як «бездоганного демократа». Всього через кілька тижнів після того, як Шредер склав повноваження канцлера, він був призначений головою правління Північного потоку (Nord Stream*«Північний потік» (англ. Nord Stream) — магістральний газопровід між Росією і Німеччиною, що проходить по дну Балтійського моря. Власник і оператор — компанія Nord Stream AG.), проекту газопроводу, мажоритарним пакетом акцій якого володіє російська газова монополія «Газпром».
У свій перший візит до Москви на посаді канцлера Меркель вважала за потрібне запросити на урочистий прийом до німецького посольства представників організацій з захисту прав людини і опозиціонерів. Такого Шредер не робив ніколи.
Через рік Меркель перебувала з візитом у президентській резиденції на Чорному морі в Криму. Тоді Путін привів німців в лють, пустивши в кімнату, де вівся відеозапис, свого чорного лабрадора Коні. Ігноруючи запротокольовані попередження про те, що канцлер боїться собак.
Потім між ними відбулася сутичка на виставці в Ермітажі (Санкт-Петербург). Експозиція включала твори німецького мистецтва, конфісковані СРСР наприкінці Другої світової війни. На відкритті вставки Меркель зажадала від Путіна повернути роботи Німеччині, але отримала категоричну відмову.
І все ж, в перервах між «спарингами», в ключові моменти Меркель приймала сторону Путіна, тим самим зміцнюючи свої імідж надійного і чесного посередника.
На саміті НАТО в Бухаресті в 2008 році вона не піддалася тиску з боку Буша та інших лідерів і відмовилася підтримати членство Грузії та України в Північноатлантичному військовому Альянсі, бо знала, що це розлютить Путіна.
Вона також стала на бік Росії, відмовившись голосувати на засіданні ООН у 2011 році за вторгнення до Лівії. А минулого року Меркель порадувала Путіна жорсткою критикою на адресу Сполучених Штатів після того, як стало відомо про прослуховування її мобільного телефону Агенством національної безпеки.
«Для Путіна має значення лише те, що думає Меркель, Китай і країни СНД», — сказало, коментуючи Reuters інформацію про застосування символічних заходів впливу, які оприлюднив у четвер (6 березня — ред.) Обама, джерело в ФСБ. Співрозмовник додав, що ці заходи будуть мати «нульовий» ефект.
Проте, як зізнаються джерела з оточення Меркель, її вплив на Путіна не безмежний. На дії російського лідера щодо України впливають в основному дискусії всередині країни.
Взявши на себе роль посередника під час вирішення кризи, Меркель дуже ризикує. Вона переконала західних партнерів дати Путіну час, перш ніж покарати Москву дійсно болючими економічними санкціями.
Ця позиція демонструє побоювання Німеччини щодо геополітичних наслідків ізоляції Росії, як і турботу про власні бізнес-інтереси і зв’язки в галузі енергетики. Більше третини поставок нафти і газу Німеччина отримує з Росії, і понад 6 тисяч німецьких компаній ведуть свою діяльність у цій країні.
Однак, якщо Путін відмовиться слідувати її порадам з врегулювання кризи в Україні дипломатичним шляхом і посилить контроль в Криму в найближчі дні, Меркель ризикує уславитися наївною і м’якотілою.
«Вірогідність того, що Меркель вдасться вплинути на Путіна — низька», — говорить Стефан Майстер з Європейської Ради з міжнародних відносин.
«Вони давно спілкуються, є великий кредит довіри, він до неї прислухається. Але у цього впливу є межі, — впевнений він. — У Криму Путін бачить чітку стратегічну мету, і він не піддасться вмовлянням німців».
Джерело: Reuters.
Переклад: MediaPort™