«Куточок Куп’янська» у Високому: як родина з Куп’янщини отримала житло за програмою «єВідновлення»
Олена та Микола Щуковські — подружжя переселенців з Куп’янщини. Їхнє житло у Канцедалівці, де мешкали син з родиною, знищила російська авіабомба. Щуковські подали заявку на «єВідновлення» і отримали сертифікат на придбання житла. Як обирали новий дім і скільки часу тривало оформлення, Олена та Микола розповіли «МедіаПорту».
«Схоже на Канцедалівку»
У дворі нового будинку Щуковських квітне «куточок Куп’янська». Усюди навколо — садові фігурки, привезені з дому. Будинок у Канцедалівці, де мешкали син з дружиною і дитиною, був поруч із річкою.
«Це мальовниче місце з виходом на річку, дуже гарне, навесні там гніздяться лебеді. Фігурки ми привезли, як спогад за домівкою, — розповідає Олена. — Вони трохи пошкоджені після обстрілів, полущились. Квітник дістався у спадок від господарів. Ялинку теж привезли, це мені донька колись дарувала у горщику, забрали сюди».
У листопаді через сервіс «Дія» Щуковські отримали сертифікат. Коли дізналися суму компенсації, кілька місяців шукали будинок. Оселилися на новому місці у березні.
Новий дім з ділянкою вирішили обирати через агентство нерухомості — довірилися юристам за окрему плату, щоб придбати перевірене житло. Власним коштом також оплачували послуги нотаріуса, оформлення витягів тощо.
«Ми об’їхали багато. Там, де сподобалось, було не по кишені. Було по-різному: було без ремонту, без ділянок. Тут ми перший раз приїхали і будинок дуже сподобався, але через те, що місцевість бугриста, я спочатку засумнівалась. А потім пошукали-пошукали і повернулись до цього будинку», — каже Олена.
Після бронювання суми і до купівлі житла минуло пару тижнів.
Пережили окупацію, рятувалися з-під авіанальотів
Подружжя, їхні діти й онуки опинилися в окупації з перших днів повномасштабного російського вторгнення.
«Всі пережили окупацію. Тільки ми були у Куп’янську-Вузловому по один бік річки, а вони з боку Куп’янська по інший бік річки. Син працював на залізниці. Звали на роботу, він не пішов до окупантів. Виживали як могли», — продовжує Олена.
Коли восени 2022 року Канцедалівку звільнили, російський агресор почав знищувати село, згадує Микола:
«Це була помста росіян за те, що знищили російських десантників. Був бій на Канцедалівці, коли українські хлопці знищили російських десантників разом з БМП. Прилетів [російський] вертоліт К-52, поклали й вертоліт, у болото впав. І після цього прилітав літак і всю вулицю зніс. Просто розбомбив, спалив усе, що можна було».
Він ходив за лінію фронту, щоб врятувати сина з дружиною та онука:
«Зараз би, може, не зробив, а тоді… Онук там, все горить, палає, вулиці немає. Він (літак — ред.) залітає, бомбить і бомбить. Душа не на місці. Зібрався і поїхав туди на велосипеді».
Після того, як Микола забрав родину, у будинок сина влучила російська авіабомба, дім згорів.
Подружжя шукає у телефоні світлини рідного будинку — їх робили для фіксації злочину. На фото обвуглені залишки стін та фундаменту.
«Дев’ять разів літак російський прилітав, по три бомби скидав. Там нічого немає в районі канцедалівського мосту. Одні фундаменти. Стеля впала, вікон немає, дверей немає, шиферу, даху, а стіни ще стояли. Він ще залітав по кілька разів. І тоді я їх вже забрав, вони у лісі ховалися. А потім з Куп’янська-Вузлового спостерігали, як вони добивали ту вулицю, як усе горіло, будинки горіли. А що відчуваєш у той момент? Злість, що можна ще відчувати… Старалися все життя, тягнулися…», — каже Микола.
Наслідки пожежі зафіксували рятувальники, розповідає Олена:
«Рятувальники приїхали, зафіксували, що згоріло саме при влучанні. Температура була така, що оплавилось все. І металеві тумби, я вже не кажу про холодильник, пральну машинку — не залишилось нічого. Навіть, чавунний котел і той розплавився. Від будинку залишився один фундамент. І один кут, як насмішка — супутникова антенна».
Поліція кваліфікувала обстріл як воєнний злочин. У січні 2023 року Олена та Микола виїхали до Харкова як переселенці, на «єВідновлення» спочатку подалися через ЦНАП, пізніше, коли програма житлових сертифікатів запрацювала, усі документи з’явилися у сервісі «Дія».
«Створили комісію у Куп’янську, були на місці пожежі, все подивились. Будинок потрапляє під категорію повністю зруйнованого житла. Прорахували нам вартість сертифіката. На відновлення ми не потрапляли, коли відкрилась програма восени в «Дії», всі документи підтягнулись, у листопаді 2023 прийшло повідомлення про сертифікат з номером і сумою», — розповідає Олена.
Для оформлення заявки на сертифікат необхідно мати довідку, де зафіксовано, що будинок зруйнований внаслідок воєнних дій, а також підтвердити, що будинок є у державному Реєстрі майнових прав.
«Ми були одними з перших, у нас вийшло. Забронювали в «Дії» кошти. І у нас через два дні прийшли гроші. Нам треба було доробити деякі довідки. У нотаріуса підготувати витяги, що у нас будинок у єдиному Реєстрі майнових прав. Нотаріус старе житло виводить з реєстру, а нове вносить. Особливих проблем не було, протягом місяця треба укласти угоду. Якщо не виходить, через те, що передумали покупці або продавці — ці кошти повертаються до фонду, але коли ви знову знайдете житло, ви можете знову їх замовити. Вони не пропадають», — пояснює процедуру Олена.
«Дуже багато людей не вірить. Були у Куп’янську на ринку, нам казали: «Вам будинок дали». Нам ніхто нічого не дав! Держава дала сертифікат. Грошей на руки нам ніхто не давав. Звісно, хай люди займаються. Це все по-справжньому. Це все працює. Ви ж бачите», — додає Микола і показує будинок.
Поряд з домом у Високому проходить залізниця. Впродовж дня чути, як ходять електрички. Спочатку боялися, каже Олена, нині вже звикли.
«Хай краще так, ніж звуки вибухів»
Подружжя обробляє город. Олена показує полуницю, яку садив ще попередній господар. Яблуню й грушу перевезли з Куп’янщини. Картоплю загортали по-своєму — так, як робили вдома.
Попереду — облаштування кімнат.
«Син житиме тут зі своєю родиною», — планують Щуковські.
А поки подружжя обживається і знайомиться з сусідами — у Високому, за словами Миколи, їх прийняли добре. Серед сусідів навіть є земляки.
Читайте також: Як отримати житловий сертифікат: пояснює Харківська ОВА