«Комунальник повинен мати зиск з дерев»: біолог Юрій Бенгус — про підходи, яких потребує Харків
У дворі на Олексіївці Юрій Бенгус створив власний «ботанічний сад». Тут навіть росте ґінкго дволопатеве — реліктова рослина з цінними лікарськими властивостями. Бенгус сповідує політику дбайливого ставлення до природи та прищеплює це студентам на кафедрі ботаніки факультету природничої, спеціальної і здоров’язбережувальної освіти ХНПУ імені Г. С. Сковороди. Міська політика щодо довкілля біолога засмучує: дерев меншає, із порушеннями відбувається кронування, викошування трави без розбору замість знищення амброзії — створює умови для її поширення. У розмові з «МедіаПортом» Юрій Бенгус поділився своєю концепцією розвитку міста з погляду екології та показав наслідки однієї помилки, що може повторитися. Пряма мова.
«Природа добре відновлює, їй треба не заважати»
До екологічних проблем, які у нас були раніше, зараз додались проблеми, пов’язані з війною. Багато насаджень постраждало і під час бойових дій, і під час пожеж, які викликані цим (за даними Харківської ОВА, від початку 2024 року на Харківщині було понад 192 лісові пожежі — ред.). І тепер перед нами стоять ще важливіші завдання: якщо раніше треба було тільки рятувати природу від людей, які неправильно хазяйнують, то тепер треба рятувати природу ще й від того, що нам залишила війна.
Як не дивно, є речі, які шкодять людям, але, можливо, не дуже шкодять природі. Звісно, пожежі — це погано. І знищені лісосмуги — погано. І вони відновляться досить швидко, якщо ми не будемо робити дурниць. Ті ліси, які створені людиною (ми називаємо їх ліси, але найчастіше це лісові монокультури — сосни, наприклад), відновити можна достатньо швидко. Просто їх треба засадити новими лісовими культурами, вони починають рости досить швидко. Тобто через 2-3-5 років це вже буде молодий, зелений ліс. Якщо це не лісові культури, а справжній ліс, краще, щоб він поновився і сам.
Коли поля заміновані або вигорілі — ми недоотримуємо грошей, але якщо ця частина замінована буде виведена з господарської діяльності, з погляду природи це не зашкодить. Коли поле відпочиває, родючість зростає. Тобто, якщо навіть там поновиться степова рослинність, то вона родючість збільшить.
А от метали, токсичність, від бронебійних снарядів, уранових, певна шкода буде. Але не природі, а людині. Невеличке збільшення радіаційного фону не відіб’ється негативно на біорізноманітті. Воно може відбитися у хворобах людей. У тих місцях, де є залишки ракетного палива, інших речей, там певний час зберігатиметься токсичність, навіть рослинність може бути знищена. Ще є великі тварини, великі птахи, великі морські тварини, які дуже постраждали. І не одразу повернуться в ті місця.
Природа дуже добре відновлює, але треба їй не заважати та не шкодити. Не вводити інвазивні види, не використовувати неправильні методи, не застосовувати отрути. Консультуватися з фахівцями та берегти біорізноманіття.
«Тут уже є хвороба, яка знищує сосни. Вона знищить наступні сосни»
Коли ми побували тут (у сосновому лісі поблизу Журавлівського водосховища — ред.), з’ясували, що це результат діяльності кореневої губки (гриб — ред.).
Вона поширюється у тих місцях, де сосна посаджена вперше. Спочатку гине коренева система, а потім, коли послаблюється дерево, нападають стволові шкідники, короїди і таке інше. Причина не в диверсії і не в шкідниках. Шкідники тільки завершують свою роботу. Вони перетравлюють цю деревину на корисну органіку. У цьому випадку вони падальники. Причина — у кореневій губці. Якщо дві сосни поруч, коренева губка переходить з однієї кореневої системи на іншу і поширюється, як пожежа.
Виявляється, що це місце стало осередком кореневої губки приблизно у 2010-2011 роки. І зараз вона максимально поширюється, ліс майже знищений. Ми знайшли плодове тіло кореневої губки. Воно схоже на інші трутовики, але більш пласке, при землі. Його важко знайти, досить нечасто гриб трапляється у вигляді плодових тіл. Це було останнім доказом. Перший доказ — це поширення у вигляді вогнища. Коли рік за роком воно поширювалось. Другий доказ — гнила коренева система. І вже третій, остаточний доказ — плодові тіла. Як сказав один з екологів: дивно, що ви їх знайшли, бо їх першими намагаються знайти ті, хто торгують лікарськими рослинами.
А що робить чиновник, коли бачить, що тут загинули сосни? Він каже: «Треба ці сосни поновити». І висаджує тут молоді сосни.
Це не розв’язує проблему. Поки коренева система мала і не зустріла кореневу губку, ця сосна буде рости чудово. Але коли вона торкнеться хворої кореневої системи, хвороба пошириться знову. Не зараз, через 5 років, через 10. Але осередок тут існує. Треба саджати ті рослини, які здатні протистояти кореневій губці. Краще використати, наприклад, сосну кримську. Вона менш вразлива, хоча теж вражається. Але це порушує плани. Я кажу: «Так змініть плани. Напишіть, що тут не обов’язково треба, щоб росла сосна. Хай росте щось інше».
«Люди косять все підряд»
Амброзія небезпечна не тільки для людей, а і для собак, котів, усіх тварин. Вона є алергеном для будь-кого. Поширюється там, де немає інших рослин. Найкращий спосіб боротьби з амброзією — вирвати її. Вона поновлюється від скошування. Головне, щоб при скошуванні не знищували конюшину, спориш, пирій. Якщо ми знищимо їх, інші лучні трави, амброзія отримає поле для поширення.
Люди часто косять там, де можна було б і не косити. Але вони кажуть: «А що, я буду розрізняти, де амброзія, де ні?» Люди косять все підряд, а це провокує поширення амброзії далі.
Ми витрачаємо багато коштів через те, що не говоримо про ботаніку. Зайвих коштів, які б могли піти, наприклад, на Збройні сили. Але ми кожного року витрачаємо їх на висаджування липи там, де липа не може рости. І наступного року ми висадимо липу, бо треба ж висаджувати дерева в місті! Висаджують клумби однорічними дуже дорогими квітами. Можливо, потрібно, як це розробили в Європі, переходити на більш бюджетні варіанти, коли висаджують багаторічні рослини, які не потребують поливу. Це часто злаки, вузьколисті злаки. Це рослини-сукуленти. Наприклад, біля станції метро «Ботанічний сад», якщо вийти до виходу, що спускається одразу в Саржин Яр, є ділянка, озеленена злаками та майже не потребує догляду.
«Треба змінювати принципи»
Насправді ми робимо багато помилок через те, що не маємо елементарних знань. До мене звернулися дачники і спитали, як розвести співочих птахів. «Може, гніздечка якісь зробити, щоб вони вигодовували пташенят?» А я питаю: «Гусінь на вашій дачі є?» Вони кажуть: «Ні, гусені нема. Ми гусінь всю потравили, у нас дерева чисті». Я кажу: немає гусені, немає і пташок. Для мене ці знання елементарні, але для інших людей, виявляється, відкриття.
Також потрібно зважувати, що шкідливіше. У нас завжди була сарана, коники сарани, які можуть розмножуватися і літати зграями. Вони є всюди. В певних умовах інколи їх кількість збільшується, тоді ми їх помічаємо. Якщо їх дуже-дуже багато, треба боротися. Якщо їх не дуже багато, у жодному разі не варто з ними боротися. З ними успішно справлятимуться місцеві птахи. Якщо зайвий раз обробити, ми знищуємо сарану, але одразу ми знищимо птахів, які їстимуть отруєну сарану. Тому використовувати отрути треба лише за справжніми показами фахівців. Якщо ми будемо її використовувати будь-де, наробимо шкоди значно більше. Наступного разу не буде пташок, які зможуть стримувати розмноження сарани або інших комах. І це матиме неприємні наслідки наступного року.
Вважають, що ботанік — не від миру сього. Є певне презирство до знань. Але це так чи інакше потрібно всім. Тому приходьте вчитися, вчити біологію на нашу кафедру.
Треба змінювати принципи. У нас зараз комунальник від дерев має лише неприємності. Треба прибирати листя, сухі гілки. Чим менше дерев, тим комунальнику краще. А він повинен мати зиск з дерев! Треба вводити таку систему оплати праці комунальників: якщо на ділянці дерев багато, оплата більша, якщо дерев немає — оплата менша. Якщо є зелена трава, оплата вища. Якщо зеленої трави немає — оплата зрізається. Якщо ми будемо так оплачувати комунальників, вони будуть зацікавлені в тому, щоб були дерева в місті, щоб була зелена трава. Я про це кажу вже 15 років. Але, на жаль, цього не вдається запровадити в наше комунальне господарство. Я думаю, що потрібно прийняти певні закони — або міські, або загальноукраїнські.
У Харкові є люди, які дбають про довкілля. Слідкують за тим, щоб не вирубували рослини. Але треба щось робити з концепцією.