«Коли повернувся, стало легше»: харківський художник Павло Маков — про Харків під час війни
Художник Павло Маков навесні готує виставку в «ЄрміловЦентрі».
Про це він розповів в інтервʼю «Українській правді».
На початку повномасштабної війни Маков був за кордоном, однак вирішив повернутися додому.
«Моя улюблена Італія — але мені стало ніяково. Я почав втрачати там сенси. Зрозумів, якщо не стане України — на хєра мені оце все? З-за кордону інколи питають: «Ви зараз safe?» Я відповідаю: «Safe ти чи не safe залежить від твого почуття чорного гумору і самоіронії. Харків в 25 кілометрах від кордону з росією. Ракета летить 45 секунд, лунає водночас з вибухом», — сказав Маков.
«Але, знаєте, коли я повернувся, мені стало набагато легше і цікавіше працювати. В березні робимо велику виставку разом з ЄрміловЦентром», — додав він.
Художник вважає, що українські «садівники» не мають стратегічного бачення.
«Які дерева і кущі де посадити, що робити з тим, що посадили до них, як «перетравити» минуле і спланувати майбутнє. Окремі приватні намагання доглянути наш суспільний сад не впливають на загальну картину. Це не системний підхід, не бачення саду через 200-300 років, навіть через 30. Тому ми живемо в занедбаному саду і не лише через війну. Ми наразі сконцентрувалися на боротьбі із зовнішнім ворогом. Це природно і зрозуміло. Але ми можемо програти війну не росії, ми можемо програти самі собі», — сказав він.
Доводячи свою думку, навів у приклад зруйнований росіянами музей Сковороди та знищений часом і бездіяльністю посадовців будинок у селищі Бабаї, де бував філософ.
«Один наш музей Сковороди разворотила російська ракета. Але інший дім, у Бабаях, де він довго жив і написав «Байки Харківські», як був з розваленим дахом задовго до війни, так і стоїть з розваленим дахом. Чому? Тому що суспільству було, вибачте, пох*й на цей дах і на Сковороду пох*й весь цей час. Колишній харків’янин Юрій Шевельов писав, що Україна має трьох головних ворогів. Росія — зовнішній ворог, «кочубеївщина» — внутрішній, п’ята колона. І третій ворог — провінціалізм. Один із тяжких наслідків цього провінціалізму — невміння цінувати своє», — каже Маков.