Інвалідність без МСЕК: новий квест Колонка

Понад рік минув з ліквідації медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) і початку дії нової системи та порядку встановлення інвалідності. Чи досягла ця реформа задекларованої мети?

Низка гучних корупційних скандалів, пов’язаних з керівництвом МСЕК восени 2024 року, стала підставою для зміни системи призначення інвалідності. З 1 січня 2025 року замість ліквідованих медико-соціальних експертних комісій почали працювати ЕКОПФО (експертні команди оцінювання повсякденного функціонування особи).

Основними плюсами нововведень, за словами авторів цієї реформи, мали бути індивідуальний підхід, запобіжники корупції та близькість до міжнародних стандартів встановлення інвалідності.

Розглянемо, як це працює насправді, на прикладі двох кейсів ветеранів, які звернулись за правовою допомогою у зв’язку з незгодою з рішеннями, прийнятими ЕКОПФО.

Перший кейс. Людина проходила військову службу, отримала вибухове поранення, через яке втратила близько 30% працездатності. Це захворювання мало розвиток, що призвело до встановлення першої групи інвалідності у зв’язку з проходженням військової служби. Але між цими випадками пройшов тривалий час, а інвалідність встановили взагалі через рік після останнього погіршення стану здоров’я.

Це — типова ситуація. На жаль, багато ветеранів, які повертаються з фронту в такому стані, проходять певний етап адаптації, під час якого вони не здатні усвідомлювати в повній мірі все, що з ними відбувається.

Так, людина, яка все життя була здоровою та не мала жодних ознак інвалідності, враз втрачає кінцівку або якийсь орган та врешті не може займатись повсякденними справами. А якщо ще додати до цього зміну в психіці внаслідок участі в бойових діях, ті жахи, які вона бачить під час війни, то складається дуже тривожна картина.

Якщо виходити з моделі Елізабет Кюблер-Росс «П’яти стадій переживання втрати», то стадія прийняття може наступити через рік чи два, а за цей час, як правило, спливають строки оскарження дій чи бездіяльності органів влади  або їх рішень.

Врешті людина залишається одинокою та без жодних компенсацій, або з компенсаціями на загальних умовах, тобто не у зв’язку із захистом Батьківщини.

В цьому кейсі так і сталося: людина і досі не може оговтатись після встановлення їй інвалідності та сидить ні з ким не спілкується, реагує на оточуючих дуже агресивно. Близькі родичі також перебувають в шоці, але далека родичка взяла документи та звернулась до фахівчині з супроводу ветеранів, яка в свою чергу звернулася вже за правовою допомогою.

Надані постанови ВЛК та рішення ЕКОПФО, ми побачили, що рішення ЕКОПФО було побудовано на підставі постанов ВЛК. Враховуючи, що строк на оскарження постанов ВЛК становить 30 днів, а рішення ЕКОПФО було прийнято аж через рік, всі строки на оскарження вже минули.

Можна, звичайно, було би спробувати провести психологічну експертизу та спробувати поновити такий строк, але сім’я не мала коштів на оплату такої експертизи.

Другий кейс. Людина на фронті отримала безліч травм, ледь ходить, частково втратила слух, але ЕКОПФО вирішила, що жодна з цих травм не здатна спричинити інвалідність, а їхня сукупність не дає можливості встановити їй інвалідність.

В цьому випадку ми порадили ветерану оскаржувати рішення ЕКОПФО, оскільки експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування не врахувала, що інвалідність встановлюється не лише через відсоткову втрату працездатності, а ще й шляхом визначення функціонування конкретної людини з огляду на обмеження її життєдіяльності, тобто здатності людини до самообслуговування, спілкування, роботи і навчання.

Аналіз цих кейсів свідчить, що реформа має як плюси, так і мінуси.

До неспростовних плюсів відноситься те, що людина тепер може прийти на оцінювання повсякденного функціонування зі своїм представником або адвокатом та здійснювати відео- чи аудіо фіксацію її оцінювання. Те, що реформа вмістилась в кілька нормативних актів, замість попередньої розгалуженої системи нормативного регулювання, також є безсумнівним позитивом.

Але разом із цим нова система має низку мінусів, серед яких непрофесійність деяких експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування, внаслідок чого і бувають такі рішення, як в другому кейсі, надто велика дискреція повноважень, що іноді спричиняє ситуації, коли сімейний лікар відмовляється видавати направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи; надто довгі та тривалі процеси попри декларації, що тривалість оцінювання буде скороченою в порівнянні з МСЕК, що призводить до наслідків, як у першому кейсі.

Тож, можна зробити висновок, що реформа потребує додаткового вдосконалення, як нормативного, так і матеріального.

Державі слід враховувати, що не всі лікарні мають достатню матеріальну базу для оцифровування паперових документів для завантаження їх у відповідний реєстр. Наразі непоодинокі випадки, коли людині кажуть приходити з вже оцифрованими документами, бо в лікарні немає сканера.

Щодо нормативного регулювання, слід встановити більші строки на оскарження рішень ЕКОПФО чи ВЛК, або надати право експертним командам відступати від документації, яка надається ВЛК та надати право самостійно встановлювати причинний зв’язок між подією, внаслідок якої настала інвалідність, та самою інвалідністю.

А людям, які проходять цей нелегкий шлях можна порадити більш уважно ставитись до процесів та користуватись правовою допомогою від початку.

Читайте також новини Харківщини: Через технічну помилку у Харківському ТЦК 32 жінок внесли до військового обліку