«Гумор рятує, розумієш?»
Пам’ятаєте це старе: «Хто в армії служив, той в цирку не сміється?» Все життя думала, що це через серйозність військових. Що армія робить з людей суворих і похмурих титанів. Проте ніколи в житті я не сміялась так багато та щиро як на службі.
Ми знайомимось з мінометником Васею в польовому наметі після виступу військового оркестру. Він ділиться враженнями після виступу та філософствує про життя. Аж раптом згадує:
— Сидимо ми, значить, у бліндажі. Позицію розбирають нашу просто зі всього. По нас працює і артилерія, і дрони… Пацани такі загружені. І тут кричу: «А ну, стара, пішла звідси! Ти диви на неї, прийшла сюди зі своєю косою. Ти, старушко, нам не подобаєшся. Ми звідси без тебе виберемось. До молодих, гарних дівчат!»… Гумор рятує, розумієш?
О, я розумію.
Глибока ніч. Їдальня стабілізаційного пункту. Розмова між двома військовими медиками.
— Та я ще в університеті вчусь. Але нормально, викладачі все розуміють, входять в мою ситуацію.
— А на кого вчишся?
— На історичному.
— Чувак, та ти історію зараз пишеш! Взагалі не парся…
І маленька комірка наповнюється сміхом.
Або ось, одного разу під час навчань з тактики хлопці спіймали маленьку черепаху. Поруч був ставок, тож я вирішила, що її терміново треба кинути у воду. На що отримала:
— Оце ти добра! Вона ж сухопутна!
— А, ну раз сухопутна, мобілізовуємо!
Зібралася готувати хлопцям млинці.
— А яйця у вас є?
Над лісом здіймається регіт…
Прощаюсь з собакою на прізвисько «Білка» на позиції зенітників.
— Бувай, Білочко!
— Ти як з алкоголізмом попрощалася, — бурчить напарник.
Телефонна розмова:
— Що там у вас на Запорізькому? Наче росіяни в наступ пішли?
— Та не знаю, мала, повз мою хату не проходили…
Почуття гумору не видають разом зі зброєю і шоломом. Ним заражають досвідчені побратими та посестри. Наші жарти почасти чорні та неприйнятні. Вони про смерть, секс, службу та один одного.
Так жартують тільки ті, кому дуже болить.
Так сміються тільки ті, хто по-справжньому боявся.
Читайте інші публікації Руслани Богдан на MediaPort