«Ми не хочемо писати про війну», — Курган&Агрегат
Гурт з Харківщини «Курган&Агрегат» вперше з початку російського повномасштабного вторгнення виступив перед публікою наживо. Це сталося в харківському Оперному театрі на концерті 12 січня, організованому на підтримку Збройних сил України Харківським літературним музеєм за сприяння письменника і музиканта Сергії Жадана та фонду «Відродження». Євген Володченко (Жека) з гурту «Курган&Агрегат» після перших місяців волонтерства пішов добровольцем у підрозділ «Кракен», а брати Аміль та Раміль Насірови продовжують волонтерити, збираючи мільйони гривень на ЗСУ.
Герої епізоду: Курган&Агрегат
Підписуйтеся на подкаст в Apple Podcasts та Google Podcasts, слухайте також на «Радіо Накипіло»
Таня Федоркова: Привіт усім! Це подкаст «Герої Харкова». Мене звати Таня Федоркова. Мій колега Володимир Носков на зв’язку. Сподіваюсь.
Володимир Носков: Так, Володимир Носков, який не репер. Але сьогодні у нас в гостях будуть репери.
Таня Федоркова: Вони не наші гості, на жаль. Але ми записали коментар. Вово, ми з тобою давно не розмовляли. Давай спочатку розкажи, як ти там поживаєш у Львові, бо у нас мороз. І я сижу у светрі і теплих штанях.
Володимир Носков: А у нас мороз маленький, якщо є. -1, -2, на рівні нуля, скажімо так. Я знаю, що ви морозитеся. Чесно кажучи, для мене краще мінусова погода, ніж ця мразотна +2, коли у тебе так судини болять, не досить кайфово. Слухай, ми з тобою говорили, яка буде зима, холоди, ракети, а вже ми, дай Боже, 15 числа відзначати середину, екватор зими. І я так думаю: фух, ну нарешті, половину прожили. Значить, ще проживемо, тому що у лютому 28 днів тільки. Так що, можна сказати, що сьогодні точно екватор.
Таня Федоркова: Ти забув розказати про події у Львові, приїжджали до нас високі гості і пообіцяли нам танки!
Володимир Носков: Так, до нас приїжджали високі гості! Спочатку з’явилася інформація, що у Львові Володимир Зеленський, нагороджував, наради проводив, а потім — оп, цілі три президенти…
Фрагмент виступу президента Польщі Анджея Дуди
Володимир Носков: …які між собою вели перемовини, передавали зброю, танки.
Таня Федоркова: Нічого не передали ще! Що ти розказуєш? Давай, не бреши. Пообіцяли.
Володимир Носков: Які заявили! Що передадуть танки нам, українцям. І те, знаєш, cказали, що спочатку має бути створена міжнародна коаліція…
Фрагмент виступу президента Польщі Анджея Дуди (переклад): Бо, знаєте, потрібно отримати певні офіційні домовленості і згоду, але спочатку нам потрібно побудувати міжнародну коаліцію.
Володимир Носков: Насправді, я думаю, що передадуть, вже рух пішов. Як Німеччина казала: нехай спочатку хтось перший почне. Схоже, вони між собою домовилися, і вже Британія…
Таня Федоркова: Вово, я тебе переб’ю. До нас приїжджала міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок, теж раптово, несподівано. У неї була така цікава подорож по місту, нашими, тепер вже сучасними «пам’ятками».
Володимир Носков: На Салтівці була.
Таня Федоркова: Так, це і Північна Салтівка, і просто Салтівка, і школа 134, повністю знищена під час бою і вибиття окупантів, і центр міста, і на околиці була. І міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба висловив таке сподівання, що міністерка вже упевнилася в тому, що…
Дмитро Кулеба, глава МЗС України: Ці танки потрібні, щоб звільнити українські міста і села, які все ще перебувають під російською окупацією, і врятувати їх від тих руйнувань, які Анналена сьогодні побачила на Салтівці.
Володимир Носков: Я сподіваюсь, що пані міністерка перекаже все побачене Шольцу, а може, вона ще й собі на мобілку наробила фото і відосиків. І вона йому покаже, як виглядає Північна Салтівка, зруйнована школа.
Таня Федоркова: Ну з нею була велика кількість німецьких журналістів, що їй не потрібно робити фото.
Володимир Носков: Ми з тобою говоримо у п’ятницю, записуємо подкаст, 13 січня, а сьогодні вийшла інформація, що, за джерелами німецьких ЗМІ, вже наступного тижня Німеччина має оголосити про передачу танків. Звісно, нам хотілося б, щоб це були «Леопарди». Ну подивимося!
Таня Федоркова: Днями мені пощастило побувати на благодійному концерті на підтримку Збройних сил України. Подію організовував Харківський літературний музей в рамках проєкту «П’ятий Харків». Ми вже його згадували Літмузей, коли говорили про Сковороду, у попередніх наших випусках, ви можете послухати про презентацію книги про Сковороду. Цей проєкт, як ми з тобою знаємо, підтримується Сергієм Жаданом, і 12 січня на сцені Оперного театру — Вово, чи міг би ти уявити — виступали українські гурти. «Жадан і Собаки», «Брати Гадюкіни», «Воплі Відоплясова», а також «Курган&Агрегат».
Володимир Носков: Мені б хотілося уявити, як виступав «Курган&Агрегат» на сцені, з їхніми, скажімо так, особливими реп-композиціями, де є нецензурщина…
Таня Федоркова: Так, я сподіваюся, що слухачі в курсі цього андеґраунд-гурту… Вони нас цікавлять особливо зараз тим, що вони повністю поринуті у волонтерство. І Євген Володченко (або Жека) пішов добровольцем у підрозділ Kraken. А брати Насірови (Аміль та Раміль) постійно волонтерять, збирають мільйони гривень на ЗСУ і, до речі, нещодавно вони їздили за кордон, де представляли фільм «Люксембург, Люксембург». Фільм Антоніо Лукіча, він ще не вийшов на екрани в Україні.
Фрагменти трейлеру до фільму
Таня Федоркова: Мені вдалося поставити кілька питань у гримерці. Ми записували разом з колегами невеличкий коментар, інтерв‘ю з артистами. Тож давай послухаємо, а потім поговоримо. Вово, я боюся у тебе спитати, чи ти послухав пісні, які я тобі скинула?
Володимир Носков: Я послухав пісні.
«Курган&Агрегат» на сцені Оперного: В ХАТОБі ще стільки матюків не було!
Володимир Носков: Я чесно скажу, я не такий знавець репу.
Таня Федоркова: Сільського репу.
Володимир Носков: Але я чув про цих хлопців до війни, ця їхня говірка…
Таня Федоркова: Суржик.
Володимир Носков: Вони не соромляться його. Вони, навпаки, зробили його своєю фішкою. І можуть вкладати все у свої тексти. Це прикольно. Мабуть, їхня аудиторія розширюється.
Таня Федоркова: Насправді, так і є. Раміль якраз розповів, що аудиторія розширюється, і більше людей чують про них.
Володимир Носков: Якщо звучать обвинувачення, що вони хайпують на «волонтерці», хлопці кажуть, що їм байдуже, ми робимо свою справу, збираємо кошти, закуповуємо все, що потрібно військовим. Правда, не треба реагувати на якісь нісенітниці, зараз можна будь-кого обвинуватити у хайпі, а просто уявити на секунду — зібрати мільйони гривень! Це не тисячі. А мільйони. Відшукати якісь рідкісні речі для армії. Це варто того.
Таня Федоркова: Може, ти поділишся враженнями про музику? Мені дуже цікаво.
Володимир Носков: Нормально! Я думаю, якби я слухав це вживу, у загальному запалі, тоді краще запитувати про моє враження. А так мені особисто треба до цього звикати. Я не виховувався на такій музичній культурі. Але я ніколи не скажу, що погано. Тому що у кожного свої вподобання. Як кажуть, на колір і смак, товариш не всяк. Перший урок мій пройшов.
Таня Федоркова: Я згадую, як ти щось на Facebook викладав, рекомендував класичну музику, тому я точно не за адресою кинула ті треки.
Володимир Носков: А ти мені скажи, ти слухачка репу? Мені цікаво, що ти пішла.
Таня Федоркова: Так, заради того. Я тобі більше скажу, я співала ті пісні, які вони грали.
Фрагмент з концерту (в оригіналі), Курган&Агрегат: Так, а ви не знаєте, там буфет работав? Надо купить кофе три в одном! В пластіковом стаканчику. Шоб тьотя Валя наколотила.
Володимир Носков: А де ти співала? Вдома?
Таня Федоркова: Ні, там, в залі взагалі-то, я була на концерті. Я скажу, що атмосфера була така, вперше за тривалий час, майже рік минув з початку повномасштабного вторгнення. Звісно, є напруга. Звісно, усі артисти повторювали про те, що все це стало можливим завдяки Збройним силам України, і мені так здалося, що це був один з тих небагатьох моментів, коли дійсно відчувалася в атмосфері єдність. Плюс на концерті було багато військовослужбовців, багато волонтерів…
Я для себе відкрила «Курган&Агрегат» не так давно. Це така самобутність, мова, суржик, яку ми зустрічаємо у глибинці.
Володимир Носков: Коли потрапляємо у Валки, Близнюки. Це дуже цікаво. Той самий Ізюм, поблизу Ізюма цікаві села — Бригадирівка, Бугаївка.
Фрагмент з концерту
Володимир Носков: Я так кайфую, коли чую мову у цих селах. І мені завжди хотілося, щоб знайшлася та людина, яка могла вкласти у свої композиції, поезію. Якраз це додає живості нашій мові. Люди просто цим живуть і можуть у творчості відображати. Принаймні, їхній реп живий. Він смачний.
Фрагмент з концерту
Володимир Носков: Його хочеться слухати. Це не просто стерильна начитка у студії, а тут відчуваєш нерв, реально хлопці у цьому купаються. Для них реп — спосіб висловлення своєї позиції, вподобань, поглядів. Як між собою спілкуються, так і творять. І це класно.
Фрагмент з концерту
Володимир Носков: Я хотів сказати ще про Оперний театр. Я такий радий, що він став майданчиком різних гуртів. Я ж пам’ятаю офіціоз, президенти, а ввечері опера, балет. Потім ці, московські театри, заїжджі антрепризи.
Таня Федоркова: Вчора якраз це згадували ведучі. Співведучою, до речі, була письменниця Ірена Карпа… Говорилося про те, що раніше там зустрічали Кобзона…
Фрагмент концерту
— Ви освятили місце, сподіваюся?
— У мене був корпоратив в іншій залі, заходжу, а тут: «Светіт нєзнакомая звєзда…»
Володимир Носков: Я особисто був на такому концерті! Прощальному концерті Кобзона. З величезним оркестром і хором. У Кобзона був цілий тур по містах колишнього Радянського Союзу. І нас, школярів, повели на той концерт. Я це дуже добре пам’ятаю.
Таня Федоркова: А тепер я тобі скажу, Вово, там співали пісню «Чотири роки…».
Фрагмент виступу «Жадан і Собаки» виконує пісню «Чотири роки, сука, без Кобзона»
Володимир Носков: Хто ж винний Кобзону, що він настільки виявився ідіотом, зашкварним, тим паче у нього ж українське коріння. Він, до речі, співав гімн Дніпра, здається, і шахтарів. Поки ти готуєш запис, хочу розказати, як я натрапив на вирізку з інтерв’ю Ангеліни Вовк, ведучої «Пісні року» на 1 каналі Росії і програми «Спокойной ночи, малыши», де вона говорить, що вона готова поїхати з Хрюшею і Степашкою, героями вечірньої казки, і звернутися до українських військових: мовляв, ви що, проти наших хлопців пішли, я ж вам казки розповідала… І ти знаєш, я подивився це інтерв’ю, думаю, я колись симпатизував тобі, ти вела передачі, концерти, малим коли був, а от зараз переді мною сидить дурна-дурна баба. Тобто її інтелектуальний рівень із розмірковуваннями про Україну, про Росію, про війну, просто нижче плінтуса. Це вже не про російську пропаганду, а інтелектуальні ресурси багатьох людей. Виявилося, зерно пропаганди проросло у благодатному грунті.
Таня Федоркова: Я знайшла звук, давай послухаємо.
Аміль Насіров: 20 лютого 2022 року ми дали крайній концерт.
— Тоді ви презентували альбом?
Аміль: Це було у Тернополі, так.
— На що сподіваєтесь від концерту?
Аміль: Жека хай відповідає! (сміється)
— Євгене, ви зараз служите у Збройних силах, як вас так відпустили? Чи плануєте ще давати концерти?
Жека: Всмислє відпустили?
— Маю на увазі, щоб дати концерт. Зі служби.
Жека: А, я думав у ЗСУ відпустили. Та ну як? «Увал», получається. Заплановане звільнення.
— Чи плануєте ще концерти?
Жека: Не знаю. Єслі пацани щось нарішають, можна буде договориться за ще одне заплановане звільнення, чо нєт?
— Як суміщуєте творчість і службу? Чи є сили морально, психологічно?
Жека: Та нормально. Виходить на сцену нормально, писать новий матеріал важко.
— Це тому, що думки не про пісні?
Аміль: Тут важче, питання просто: ми не хочемо писати про війну. А у нас в Україні такий шлях, якщо артист, все, про війну це 100% прокатить, люди це захавають, воно буде популярне, у нас будуть прослухування, концерти. Ми про таке не хочемо. Ми хочемо писати пісні, як раніше. А просто в такий час важко писати пісні, не думаючи про війну.
Раміль Насіров: Щоб пісня була актуальна завжди! Не треба писати обов’язково про війну.
Жека: На самом дєлє можна написати про війну. Це должна буть якась обдумана пісня, а не пісня із мемів. Щоб іспользувався «Байрактар» у каждій строчкє.
Раміль: Давай всі перечислимо хештеги. Байрактар, пес Патрон.
— Пес Патрон — це святе!
Жека: Байрактар, пес Патрон, ЗСУ — легенди, Джавелін. Так, це все частина нашої культури, но тіпа можна її чим-то доповніть, але не виїжджать уже на створених мемах.
— Тобто після нашої Перемоги можна чекати чогось нового?
Жека: В любом случає надо ждать чогось нового. Потому шо ми вродє ніколи старалися і не повторяться.
Володимир Носков: Слухай, класно хлопці підмітили, тому що у цілої низки зірок під час виступів та включень так і читається, що вони з цього намагаються зробити бізнес. Хлопці назвали низку слів, мемів, які з’явилися під час війни. Дійсно, здається, якщо у пісні є про байрактар, калину чи пса Патрона, ту ж саму… скажи, на Херсонщині, де вибухало…
Таня Федоркова: Чорнобаївка!
Володимир Носков: Бачиш, ми теж можемо свій списочок написати, але ти знаєш, воно ж завжди відчувається, чи це від душі йде, чи це ти намагаєшся залишитися в тренді. Я думаю, що все одно так чи інакше слухач зробить свій висновок.
— Ви знаєте, що там забита зала?
Жека: Так! Всі білети продані, аншлаг!
— Як з публікою зараз, змінилася ваша аудиторія?
Аміль: Добавилась нова, тому що є люди, які нас почали впізнавати як волонтерів. А є люди, які не знають, що ми співаємо. Ми почали волонтерити, аудиторія нова добавилась, я в один день просто кинув пост, і там у каруселі наші кліпи. Дивлюсь, в коментарях пишуть: а, ви пісні пишете? Клас!
— Загалом скільки всього вдалося зібрати, в грошах чи одиницях?
Раміль: В грошах, треба в грошах називати, тому що багато хто не називає гроші. Я не розумію, чому вони це роблять, щоб собі на карман щось. Ми назбирали близько 12 млн грн. І всі звіти показуємо у себе в Instagram, максимально робимо все прозоро, щоб інші теж так робили.
Таня Федоркова: Я хочу додати, що Курган&Агрегат відзначаються тим, що вони справді класно звітують, анонсують збори, роблять акції зі зборів. Є ролики, зроблені з таким…
Володимир Носков: Креативом.
Таня Федоркова: Так, креативом. Давай далі слухати, може, ти прокоментуєш.
— Ваш досвід як акторів, що це вам дало особисто і вашій творчості?
Раміль: На даний момент, мені це дало десь 300 підписників в Instagram. Я планую, як фільм вийде, щоб ще чоловік 500 підписалось, і я думаю, це буде максимум, який я вижму з цього фільму.
— А в світовому масштабі, можливо, щось?
Аміль: 800 людей, що мало?
Раміль та Аміль: Фільм ще не вийшов в Україні, тому поки що це нічого не дало. Є розголос, багато запитань кожного дня, коли вийде фільм, а ми не знаємо, коли. Ми просто чекаємо, щоб українці швидше його поглянули і сказали нам, норм чи не норм, і перестали задавать вопроси: коли фільм, де подивиться, скинь ссилку.
— Ваш волонтерський штаб, я так розумію, у Дніпропетровській області?
Аміль: Місто Жовті Води.
— Ви займаєтеся постійно? Це як робота ваша?
Аміль: Можна сказати так.
Раміль: Поступає якийсь запит, вирішуємо його. І так кожного дня.
— Найближчі якісь плани?
Аміль: Ми провели офлайн-концерт, назбирали там 1,5 млн грн. Чекаємо три автівки і автобус.
— Які враження від онлайн-концерту? Бо за лічені хвилини там зібрали по кількасот тисяч.
Аміль: Це було максимально неочікувано. Думали, нам доведеться десь години три грати цей концерт, а ми зібрали за годину мільйон. А потім ще до кінця концерту накидали 500 тисяч.
— Чи очікувати глядачам, слухачам такого?
Жека: Мені отвітить, да? Я думаю, що це була одноразова акція. І її можна іспользувать не так часто.
Аміль: Якщо буде можливість, ми просто спробуємо робити офлайн-концерти.
— Це через те, що Жека на фронті, через це? А не через те, що думаєте, що більше не зберете такі суми.
Аміль: Ні-ні. Чисто тому, що у людини є зайнятість, він займається важливішою справою.
Раміль: А про гроші, дивіться, ми не боїмось, що ми не назбираємо, тому що люди звикли, що ми постійно щось купуємо, і нам не потрібно постійно відкривати збори. Збір відкритий завжди. І люди донатять як на фонд. Ми офіційно вже волонтери. Ми встали в Реєстр волонтерів, щоб податкова дивилась, рахувала.
— Пісні зараз у вас в процесі якісь?
Аміль: Вчора була написана перша пісня гуртом Курган&Агрегат за 15 місяців, здається. Перша пісня.
— Вона сумна чи весела?
Жека: Прикольна.
Раміль: Не байрактар, не шараваршина.
Аміль: Спробували абстрагуватися, щоб не писати про війну і про щось болюче для українців. Просто написали пісню в нашому стилі.
— А вийде вона коли?
Жека: 27-го.
(сміємося)
Жека: У 2027 вийде новий альбом.
— Довго чекати.
Аміль: Ну не в 2027, а просто 27-го числа.
Жека: Ми напишемо матеріал і на смерть Путіна випустимо.
Раміль: То довго чекати 2027 року, не хочеться так довго.
— Часто буває, що ви дуже неординарно вигадуєте, як щось на аукціон виставити. Щось таке плануєте найближчим часом?
Аміль: Так, буде благодійний аукціон 14 січня в Києві. Він буде офлайн, день народження Васі Байдака, там будуть класні лоти.
Раміль: Думаю, якраз класно, що це інтерв’ю по-любому вийде після 14 січня, тому що це післязавтра, вони не вспіють змонтувать і виложать, і ти просто сказав ненужну інформацію.
Жека: Булінг при людях тільки-що случився. Брат на брата пішов. (сміємося)
— Квартира у когось на Салтівці?
Раміль: Так, я живу на Салтівці.
Аміль: За скільки купив?
Раміль: Нормально все.
— Чи замінили вікна?
Раміль: Там вікно тріснуте так.
Жека: А купили вже після того, як собирать начали? (сміємося)
Раміль: Купили одразу після збору на рації. Я відразу купив квартиру (сміється).
Аміль: А якщо чесно, нормально. Ти в жовтні купив?
Раміль: Я жовтні купив. Взимку вже заїхав.
Аміль: 2021. А я купив в листопаді. Успів пожить три місяці.
— Харків дуже змінився, як вам зараз після всього, що сталося?
Аміль: Класно. Я дуже сумував за Харковом. Я кайфую кожного дня. Ну не вечором, коли бомблять п***ри.
Дивіться повністю концерт, організований Харківським літмузеем, за посиланням в YouTube