Фортеця Харків: вістова башта, або коли дзвін має значення Колонка
Кожна з десяти башт цитаделі, втім як і інші башти Харківської фортеці, мала свою історію. Деякі будувались нашвидкуруч із поганого лісу і часто гнили, оскільки не завжди мали дахи. Звісно, що проїзні башти робилися більш ретельно. Частина з них навіть не перебудовувалася за всю свою історію існування. Вістова башта була однією з найважливіших для будь-якої фортеці в другій половині XVII століття, але для Харківської вона — вірніше, її облаштування — стало ще й свідченням визнання особливого статусу.
На північно-східному куті цитаделі Харківської фортеці в 1657 році була побудована одна з перших башт, яка певний час мала назву вестової. Щоб сучасний читач зміг зорієнтуватись, де саме вона розташовувалась, потрібно стати біля входу в магазин «Ведмедик» на сучасній площі Конституції, 11/13.
Башта була побудована міцніше за будь-які інші, оскільки виконувала функції, важливі для існування фортеці: спостереження та сповіщення про небезпеку. Вона мала три сажні з чвертю заввишки до обламів, облами — сажень без чверті. Тож загальна вишина складала 4 сажні (8,52 м). Крім цього, шатер башти був сажень заввишки, наверху кліть — понад 2 сажні, і шатер кліті — ще сажень. Тож повна вишина башти становила понад 8 сажнів (17,5 м). На трьох ярусах башти були розташовані бійниці на три сторони.
Верхня кліть на башті була побудована з брусу, вишина її складала більш ніж 2 сажні (4,5 м) — це було необхідним для розміщення на ній вістового дзвону, що надійшов до Харкова у 1657 році і мав вагу з язиком 9 пудів 37 гривенок (162,5 кг). Вістові дзвони виготовляли на Гарматному дворі в Москві, здебільшого вони мали вагу близько 10 пудів (163,8 кг), хоча окремі досягали 15 пудів. Спочатку їх виготовляли виключно майстри, однак після формування Білгородської оборонної лінії попит на вістові дзвони почав зростати, тож після 1644 року до цієї справи долучили й учнів, що позначилось на якості.
Вістовий дзвін був голосніше за звичайні церковні дзвони. У нього били під час тривоги (у разі заколоту, пожежі, нападу ворога), закликаючи населення збиратися. Під час битви у вістовий дзвін могли бити для заохочення до бою. Не кожна фортеця могла похвалитися таким дзвоном. Те, що Харківська фортеця отримала його у перші роки свого існування, свідчило, що московський уряд фактично визнавав особливий статус прикордонного Харкова.
Другим важливим елементом вістової башти була вістова пищаль. Її розмістили на другому ярусі башти, в бійниці напрямком на північ. Ця гармата вагою 48 пудів (понад 786 кг) була встановлена на залізному станку. Ядро для неї важило близько 6 гривенок (приблизно 2,5 кг). Цій вістовій гарматі довелось зробити найбільше пострілів для попередження населення про загрозу нападу в 1659-1671 роках, здебільшого без використання ядер, але витративши понад 10 пудів пороху.
Під час загрози Харківській фортеці на початку березня 1668 року, коли під її стіни підходив харківський же полковник Іван Сірко, на нижній ярус вістової башти поставили затинну пищаль вагою 23 пуда (близько 377 кг), яка не мала колісного станку і була направлена з бійниці на північ. Основним її завданням було розстрілювати наступаючого ворога поземним боєм. На 1669 рік до затинної пищалі було 48 залізних ядр вагою по 3 гривенки (близько 1,23 кг).
А от як історик Микола Горбань описує в своїй повісті «Козак і воївода» реакцію харківців на вістовий дзвін і вістову гармату під час подій жовтня 1668 року, коли назрівав бунт під проводом Івана Кривошлика:
«… І раптом ударив на Миколаївській церкві дзвін на сполох і розбудив усеньке місто. Ще хвилина, і озвалася вістова башта; загудів важкий дзвін, заревла на все сонне місто піщаль. Ожило все місто, ожила фортеця… Заметалися вулицями люди. Чимало зпросонку думало, що татари наскочили, хапали швидко найцінніші речі, з родиною, з речами до фортеці бігли».
У 1675 році у Харків доставили новий вістовий дзвін вагою 10 пудів 36 гривенок (близько 178,5 кг). Можливо, попередній отримав ушкодження при падінні або його замінили з іншої причини. Опосередковано версію щодо ушкодження підтверджує перебудова верхньої частини вістової башти саме в ці роки. На 1683 рік внаслідок перебудови вістова башта трішки змінила свій абрис. Її загальна вишина зменшилася до 8 сажнів (приблизно 17 м). Від старої башти залишились стіни перших двох ярусів, але облам вже був зроблений з нового брусу. Далі йшов більш крутий шатер у 2 сажні (4,26 м) заввишки. Дозорна кліть стала схожа на ті, що стояли на інших баштах фортеці. Загалом же вона стала стрункішою за рахунок вишини свого шатра.
Вістова башта втратила свій статус після 1686 року, коли вістовий дзвін перенесли на сусідню Московську проїзну башту. Вже на 1691 рік вона фігурує в документах як кутова колишня вістова.
Колишня вістова башта згоріла під час пожежі у Харківській фортеці 3 травня 1733 року. Більше її не відновлювали.
«Фортеця Харків» — цикл матеріалів дослідника історії Слобідської України Андрія Парамонова. Читайте колонку автора на MediaPort