Фортеця «Медреформа»: хроніка облоги та штурмів
Медична реформа є чи не єдиною результативною трансформацією, проведеною після Майдану. Реформування первинної ланки надання медичної допомоги разом із реалізацією програми «Доступні ліки» дозволили сподіватися на успішність подальшого ходу змін. Але саме ця реформа зазнала найсильнішого спротиву з боку консервативних чи реакційних сил. Жодна інша не супроводжувалася такою кількістю саботажу, маніпуляцій та відвертої брехні. Ретельний аналіз подій навколо ревізії перетворень галузі та їх продовження дозволяє сформувати обґрунтовані очікування щодо подальшої долі медицини в Україні.
Медреформа: оголошення війни
Невдовзі після перемоги на президентських виборах нова влада не демонструвала намагань радикально змінити хід Медичної реформи. 7 серпня 2019 р. тоді ще радник нещодавно обраного президента України Михайло Радуцький у своєму інтерв’ю «Німецькій хвилі» заявив:
«Ми точно не будемо зупиняти трансформацію системи охорони здоров’я — ми не ідіоти!»
Цим він відчутно дезорієнтував усю медичну та реформаторську спільноту, оскільки тоді зміна влади в країні однозначно ототожнювалася усіма зі зміною курсу усіх реформ (включно до їх згортання).
Створення у 2019 році в складі новообраної Верховної Ради Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування вже самою назвою засвідчило гаряче бажання політичної сили, яка перемогла на парламентських виборах, піддати ревізії Медичну реформу. Адже весь час свого головування в МОЗ пані Супрун невтомно повторювала, що Україна є надто бідною країною для страхової медицини, тому треба надавати медичну допомогу виключно за бюджетний кошт.
Дії нової влади, спрямовані на ревізію результатів Медичної реформи, не змусили себе довго чекати. Вже 10 вересня 2019 р. тільки-но обрані депутати Верховної Ради внесли зміни до закону «Про публічні закупівлі» — фактично скасувавши можливість закупівлі ліків у міжнародних організацій. За міністерки Супрун саме ця норма дозволяла здійснювати закупівлі за рахунок бюджету без посередників (щоправда, тоді дешевизна ліків доволі часто супроводжувалася їх низькою результативністю).
В будь-якому разі це був беззаперечний реванш фармацевтичної мафії.
Але, забігаючи наперед, варто відзначити, що на сьогодні цей випадок залишається єдиним успіхом реваншистів. Використовуючи воєнну термінологію, можна сказати, що в 2019 році Медреформі оголосили війну. Минулоріч ця війна ще залишалася «дивною» (як рівно за 80 років до цього Друга світова війна) — без активних «бойових дій».
Потім в реформаторському житті країни настала кількамісячна перерва, викликана вступом на посади «уряду реформаторів та технократів». Словесні баталії про Медреформу ненадовго вщухли. Проте вони дуже активно поновилися вже в новому році.
Гібридна фаза та маніпуляції
В лютому 2020 року все той же Михайло Радуцький вже в статусі голови профільного комітету Верховної Ради в інтерв’ю «Радіо Свобода» пообіцяв продовжити слідувати «курсом Супрун» і тут же анонсував чергову зміну системи охорони здоров’я в 2023 році: система, яка зараз впроваджується із такими складнощами, все ж таки буде замінена на страхову медицину. Інтерв’ю Радуцького показало, що війна із Медреформою переходить із фази «дивної» до фази «гібридної» — тобто із активним використанням пропаганди та маніпуляцій.
21 лютого 2020 р. указом №55 президент України утворив Тимчасову робочу групу з питань реформування системи охорони здоров’я. Метою функціонування Робочої групи визначили аналіз ходу реформування системи охорони здоров’я (у призначений строк — до 1 березня). Переважна більшість членів цієї групи була керівниками медичних закладів, тобто зацікавленими особами, які діяли в умовах конфлікту інтересів. Це дало підстави громадськості підозрювати наявність у вищого керівництва країни бажання скасувати Медичну реформу. Негативна громадська думка, яка сформувалася внаслідок розголосу цього факту, в купі із епідемією коронавірусу COVID-19, нівелювали значущість діяльності Робочої групи.
Між тим, із наближенням весни відверті супротивники Медреформи спробували повторити вересневий «бліцкриг». 27 лютого 2020 р. група народних депутатів з «Опозиційної платформи — За життя» зареєструвала законопроєкт про скасування закону «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», юридичне «осереддя» Медичної реформи. Вже 13 березня цей законопроєкт спробували розглянути на засіданні профільного комітету парламенту із залученням «березневого» міністра охорони здоров’я Іллі Ємця. Проте законопроєкт від опозиції й досі припадає пилюкою у довгих шухлядах Верховної Ради. Після цього тема Медичної реформи знову перестала турбувати політичний істеблішмент країни.
Новий етап і реакція влади
Новий якісний рівень реформи розпочався згідно попередньо встановлених планів — 1 квітня 2020 р. І тільки реальне функціонування закладів охорони здоров’я в нових умовах дозволило виявити справжні недоліки в реформі — недостатній розмір тарифів при оплаті пакетів медичних послуг.
4 травня 2020 р. президент Зеленський виступив із гнівною промовою на засудження помилок реформи. За його словами, «реформою мають бути задоволені всі — і пацієнти, і медики всіх рівнів!» (й корупціонери, які грабують медичну галузь?!). Саме в цьому виступі вперше пролунала сумнозвісна маніпуляція: «може бути звільнено біля 50 тис. медиків та закрито 332 лікарні». Про запровадження конкуренції в галузі як механізму підвищення якості медичної допомоги президентові чомусь ніхто не сказав.
Наступного ж дня вже новий міністр охорони здоров’я Максим Степанов на спільному брифінгу із головою профільного комітету Верховної Ради Михайлом Радуцьким виклав план виконання доручення президента з вдосконалення Медреформи. Міністр представив доволі успішний та доречний план дій: все фінансування залишається виключно через НСЗУ (а не через місцеві бюджети), впровадження пакетів медичних гарантій продовжуються, буде здійснена оцінка медичної інфраструктури, почнеться розробка державних стандартів надання медичної допомоги. Разом із тим міністр пообіцяв забезпечити фінансування закладів охорони здоров’я на рівні не нижчому від 2019 року та підвищення зарплат лікарям в розмірі 50%. Але для цього необхідно віднайти додаткове фінансування галузі в обсязі 11 млрд. грн.
Після цього міністр Степанов неодноразово критикував Медичну реформу: у виступах на телебаченні, у відеозверненнях, при зустрічах з дипломатичними представникам та навіть на власній сторінці в мережі Facebook (при цьому, в більшості випадків ця критика була цілком заслужена). З іншого боку, обіцяна з 13 травня розробка державних стандартів надання медичної допомоги розпочалася тільки 7 червня. Підвищити зарплати медпрацівникам влада обіцяє з вересня.
Медична рада: в очікуванні наступу?
Чергова атака на бастіони фортеці «Медреформа» відбулася 2 липня 2020 р. Не атака, а, скоріше, тихенький підкоп. В цей день своїм наказом №1509 міністр охорони здоров’я Максим Степанов створив Медичну раду при МОЗ. Зазначена рада стала колегіальним дорадчим органом при Міністерстві, створена з метою надання фахових пропозицій.
Важко зрозуміти, для чого створена ця чергова дорадча інституція при Міністерстві охорони здоров’я. Переважна більшість її завдань полягає в аналізі, прогнозуванні, координації та організації — функцій, що входять до обов’язків Міністерства. Майже вся рада складається з науковців та медичних функціонерів. Але при Міністерстві вже створені та функціонують 30 груп експертів, цілком здатних пропонувати свої поради.
Скоріше за все, Медична рада при МОЗ сформована на противагу Громадській раді. Остання заглухла ще в часи роботи Супрун.
Якщо міністру знадобиться сфабрикувати «гнівний осуд експертної спільноти та щире обурення громадськості», то йому для цього знадобиться аналог Тимчасової робочої групи з питань реформування системи охорони здоров’я, створеної президентом Зеленським ще в лютому. Таке припущення дозволяє передбачати, якщо наступ на Медичну реформу продовжиться, то він буде здійснений через Медичну раду при МОЗ.
Все зазначене дозволяє зробити наступні висновки:
- Вище керівництво країни та медичної галузі формально визнає успіхи Медичної реформи та обіцяє зберегти «курс Супрун».
- Табір противників Медреформи не є монолітним. Відверті реваншисти, які прагнуть її скасувати ще з моменту її початку, не мають підтримки правлячої партії.
- Радикальна зміна або хоча б призупинення реформи потребує від керівництва країни та галузі масштабних організаційних дій. А тому навіть дуже гаряче бажання скасувати реформу навряд чи найближчим часом конвертується у хоч якісь відчутні дії.
Цей матеріал підготовлений в рамках проєкту «Підтримка прозорості сфери охорони здоров’я Східної України», який реалізується громадською організацією «Волонтерська ініціатива «Станція Харків» завдяки фінансовій підтримці «Національного фонду демократії» (США).