Енергетичні ресурси України. Чи вистачає нам власних? Колонка
Українська енергетика потребує негайної трансформації. Сьогодні це питання не стільки бізнесу, скільки збереження цивілізованого життя країни. Це можна і потрібно робити, орієнтуючись на наявні енергетичні ресурси та технології, не чекаючи завершення війни.
На жаль, протягом останніх років суттєвих трансформацій в українській енергетиці не відбулося, а структура енерговиробництва майже не змінилася. Країна разом з територіями лише втрачає енергетичні ресурси (поклади вугілля, газу, об’єкти електричної генерації тощо) та тримається на залишках ресурсів та інфраструктури.
Наприклад, втрата Запорізької АЕС та вугільних регіонів Донбасу призвела до суттєвого зменшення виробництва електричної енергії тепловими та атомними електростанціями, а співставного збільшення інших видів генерації не відбулося.
То що ж робити зараз та до чого готуватися у майбутньому?
Одразу відступимо від тези про «кордони 1991 року» та оглянемо наявні ресурси, що розташовані на території, яка фактично перебуває під українським контролем.
Вугілля
Україна має значні поклади бурого вугілля Дніпровського басейну в центральній частині, переважно на правому березі Дніпра. Наявні обсяги цих покладів можуть забезпечити державі довготривалу перспективу за умови будівництва нових та реконструкції наявних теплових електростанцій, розрахованих саме на буре вугілля.
Позитивний досвід Польщі показує, що це ефективно. Наприклад, польська Белхатувська ТЕС — найбільша в Європі станція, яка працює на бурому вугіллі — виробляє майже чверть польської електроенергії. При цьому це найдешевша електрика у Польщі.
Газ
Принципове збільшення обсягів видобутку власного газу можливе за умови розробки покладів нетрадиційних газових родовищ, таких як газ у пісковиках (Харківська та частина Донецької обл.) і сланцевий газ (Львівська та Івано-Франківська обл.). Про екологічну шкоду розробки таких родовищ є багато суперечливих публікацій та досліджень, проте вона є не більшою за шкоду від будь-яких інших розробок корисних копалин.
Іншою проблемою розробки родовищ сходу України є воєнні дії, які ведуться безпосередньо в цьому регіоні. Тому важливо зберегти цей регіон під контролем України, щоб у мирний час можна було використовувати цей енергетичний ресурс.
Нафта
Чого нема — того нема. Останніми роками видобуток власної нафти забезпечував 12-15% від загальних потреб, і сподіватися на збільшення цього показника марно. Наразі Україна споживає імпортні готові нафтопродукти з високою доданою вартістю (98% бензину постачають три країни: Польща — 53%, Румунія — 34% та Молдова — 11%).
Поліпшити ситуацію з нафтопродуктами може налагодження роботи українських нафтопереробних заводів та поступовий перехід значної частини автотранспорту на електричну тягу, що значною мірою зменшить потреби в пальному та покращить екологічну ситуацію в країні.
Електроенергія
Основною сучасної електроенергетики в Україні є атомні електростанції (АЕС). Вони працюють стабільно та забезпечують понад половину всієї генерації в країні. Україна володіє атомними технологіями та має значні перспективи їх розвитку завдяки наявності родовищ енергетичного урану.
Налагодження замкненого циклу виробництва від урану до електрики є нагальною потребою для забезпечення енергетичної незалежності країни. Навіть без повернення Запорізької АЕС в українську енергосистему є резерви зі збільшення кількості блоків на наявних АЕС.
Іншим надійним джерелом генерації електроенергії є гідроелектростанції (ГЕС). Їх не потрібно «годувати» вугіллям, газом чи ураном — вони живляться природою, яка утворює світовий кругообіг води. Гідроенергетичний ресурс України є значним, але, на жаль, обмеженим. Тому максимальний рівень гідрогенерації в Україні може бути на довоєнному рівні плюс 5-10% додаткових потужностей від малих та мікрогес.
Україна також має певний потенціал сонячної та вітрової енергетики, а технології будівництва сонячних та вітрових електростанцій є доступними та не надто складними. Однак розвиток цього напрямку можливий лише за умови значного збільшення засобів накопичення електроенергії.
Іншим обмеженням з розвитку сонячної енергетики є необхідність великих площ для встановлення сонячних панелей. В Україні 70% землі є землею сільськогосподарського призначення і використовувати її для сонячних електростанцій є недоцільним.
Біоенергетика
Найменш розвинений енергетичний ресурс нашої країни — це біоенергетичні технології. Аграрний сектор української економіки є майже головним, але потенціал біоенергетичних технологій зараз реалізований лише на 3-5% і має суттєві передумови для зростання.
Інфраструктура
Українська енергетична інфраструктура не розрахована на функціонування держави в умовах війни. Вона має концентрований характер генерації, передачі та розподілу енергії та енергоресурсів, що робить її бажаною ціллю для ворога. Сучасним завданням трансформації енергетичної інфраструктури є децентралізація та розподілена генерація. Це на порядок збільшить кількість потенційних цілей та зменшить вартість втрати окремого енергетичного об’єкту. Таким чином намагання ворога знищити українську енергетику далекобійними ударами стануть якщо не безглуздими, то набагато менш ефективними.
Сучасна українська енергетика лише починає свій шлях до трансформації. Починає його важко та вимушено, в умовах війни та часткової енергетичної блокади. Попри втрати, Україна має значний запас міцності з енергетичних ресурсів, але їхнє використання потребує розвитку та залучення технологій, адже саме технології народжують ресурс.