Дрони чи квіти? Або і те, і те? Доктор економічних наук Володимир Родченко про бюджет Харкова Відео
На чому тримається бюджет Харкова? В якій мірі місто може підтримувати військових? Чому внесок в емоційний капітал жителів Харкова важливий? Директор Каразінської школи бізнесу Володимир Родченко, на відміну від критиків певних ініціатив міської влади, до яких MediaPort може віднести й себе, із розумінням ставиться до намагання міськради прикрасити місто за будь-яку ціну. Як доктор економічних наук Родченко це аргументує? Розмова про основи формування бюджету записана ще до публічного конфлікту між засновником бригади «Хартія» та міською владою, утім логічно доповнює дискусію на тему підтримки армії й пріоритетів міста, а також підводить до більш глобального питання — візії Харкова на майбутні роки.
Бюджет Харкова тримається на тих, хто залишився
Основним доходом місцевих бюджетів на сьогодні є ПДФО — податок з доходів фізичних осіб. Це доходи, які сплачує кожна зайнята людина, що отримує нарахування заробітної плати та, відповідно, сплачує податки. Якщо брати в Україні в цілому, це приблизно 60% доходів місцевих бюджетів, і 60% від цієї суми йде саме до місцевого бюджету.
У чому логіка ПДФО? Людина живе в певному місці й платить податок, який має йти на розвиток середовища для цієї людини. Незважаючи на те, що багато людей виїхали, реєстрація бізнесів часто залишається тут. Це одна з переваг соціально відповідального бізнесу. Вони кажуть: «Ми все одно будемо сплачувати податки тут». Варто розуміти міграцію людей та міграцію фінансових потоків, які йдуть з ними. Відтік населення — це одне. Я виїхав, я живу зараз в умовному Франківську чи Львові, чи за кордоном. Де я зареєстрований, де я працюю? Я працюю в університеті. Де університет сплачує податки? У Харкові. Те саме, якщо я переїхав з Куп’янська до Харкова. Якщо залишилося підприємство в Куп’янську, моє підприємство там сплачує податок, і цей податок іде до бюджету Куп’янська.
Стратегія Харкова — втримати людей
У нас головне стратегічне завдання — втримати людей. Ми розуміємо, що 20 км до кордону, час прильоту — це прифронтове місто. І Харків, як ніяке інше місто, залишається українським форпостом. Як підтримати цей форпост? Війська — звичайно, але це роль держави.
З погляду економіста ми можемо вважати витрати ефективними чи неефективними. Приносять вони певний результат чи ні. Якщо ми кажемо про бюджет, то це витрати, які не мають приносити прибутку. Це витрати, які мають приносити соціальний ефект, тобто покращувати умови для існування людини.
Основна функція — соціальна. Бюджет міста — це про життя громадян. Більша частина бюджету — це заробітна плата, тобто оплата роботи тих людей, які працюють у Харкові. Вчителі, комунальники й так далі. Люди, які адмініструють всі процеси. І це головна частина витрат бюджету, стала частина витрат. За місцевими бюджетами закріплена, зокрема, освіта, делеговані повноваження, держава регулює ці процеси, надає субвенцію, але це кошти місцевих бюджетів. У нас є дуже великий компонент, пов’язаний з безпекою, із захистом, створенням безпечних просторів, захисту людей, відновлення від втрат, від російських атак.
Потрібно мати дух, потрібно мати емоційний капітал. Один із видів військових впливів — це те, щоб люди злякалися, люди втратили віру, люди поїхали. Як ми це компенсуємо? Тільки створивши для них умови, щоб вони жили й мали змогу відчути себе щасливими. Відчути себе щасливими сьогодні та зараз. Після того, як ти виїхав, ти маєш хотіти повернутися.
Для міста надважливо створити такі умови, де я буду розуміти, що Харків є без перебільшення кращим містом України на сьогоднішній момент за рівнем комфорту, сервісу, житлово-комунальних послуг, транспорту.
Бюджет і пріоритети визначає міськрада
Більшість депутатів підняли руку — значить, прийнято. Можуть бути всі задоволені бюджетом? 100% не можуть.
З іншого боку, ми розуміємо, що є велика кількість питань, які ми маємо вирішувати в рамках бюджету. Міська влада постійно може фінансувати територіальну оборону. Є різна класифікація у військових, будують укріплення, будують оборонні споруди, забезпечують навіть військову логістику.
Військова справа дуже складна. Ми знаємо, що на одного, хто воює, має бути кілька людей, до десятка, які це забезпечують. Відповідно, є можливості, де можна долучитися. Хоча це не притаманна функція місцевої влади, але ж ми не можемо стояти осторонь. І тому, якщо виникає якась проблемна ситуація, надходить запит, знову-таки, у нас є демократична процедура, і це дуже добре, коли не одна людина вирішила, що так буде правильно. Все одно депутати приймають рішення, проголосували, виділяємо кошти, затверджуємо програму, фінансуємо той чи інший напрямок.
У Харкова також є свій перелік пріоритетів. Це як сімейний бюджет: а що нам краще — купити їжі, допомогти бездомним тваринам, чи на розваги витратити? Ми вирішуємо це, будуючи власний рейтинг. І наскільки вистачає коштів, там ми й витрачаємо ці ресурси.
У місцевого самоврядування немає можливості сховати гроші. Ми не бачимо не тому, що це не оприлюднено. Це оприлюднено, проєкт бюджету є. А піди розберися, що стоїть за кодом класифікації. Особливість Бюджетного кодексу, коли його приймали, полягає в тому, що всі видатки закласифіковані. І якщо ми зіткнемося з роботою звичайної бюджетної установи, якщо ми запланували, наприклад, комп’ютер і папір — це різні статті витрат. Якщо у вас є кошти на папір, ви можете витратити їх тільки на папір, а на комп’ютер ви вже не можете. Якщо ви хочете щось змінити вручну, ви передумали, це процедура. Запитали у розпорядника, затвердили, написали запит, погодили — тоді так. Інакше неможливо.
Бюджет і підтримка бізнесу
Місто не має великих важелів для підтримки бізнесу. У бюджету функція соціальна. Хто має підтримати бізнес? Більшість податків з бізнесу йдуть державі. Держава має підтримати бізнес як? Перше: не заважати, мінімум регуляцій. Друге: дати можливість коштів у позику. Кредитна система у нас працює. Кредити для бізнесу, підтримка, гранти, але це невеличкі речі. Бізнесом не можна керувати. На те він і підприємець, щоб працював сам, незалежно. Є правила для нього — платиш податки, все інше працює. Тяжкі умови — давайте ми вам трошки зменшимо податки.
Чи має влада допомагати бізнесу коштом бюджету? Ні. У нас з вами забрали — віддаймо йому. Навіщо? Бо він класний. Але в окремих випадках ми маємо чути ці аргументи. Ми хочемо у себе мати виробництво з великим рівнем доданої вартості. Це про те, що якщо підприємство заробляє прибутку, умовно кажучи, 10 гривень, з цих 10 гривень 9 гривень — витрати. Це означає, що вони заробляють прибуток собі та займають наших людей, яких у нас дефіцит. Або підприємство, яке заробляє 10 гривень і в них витрата 1 гривня. Це означає, що вони сплачують велику зарплату, вони отримають прибуток, платять податки. Кому це? Це нам всім. Це про додану вартість.
Харків має перевинайти себе
Історично Харків — купецьке місто, тобто торгівля як один із драйверів нікуди не дівається. Але Харків історично пройшов кілька переходів. Індустріальне місто, потім сервісне місто, у тому числі торгівля, потім IT-кластер дуже потужно стверджує, що ми є першим містом або другим після Києва. Ми мали конкуренцію зі Львовом з погляду інтелекту, ІТ та інше. Питання бізнесу, масштабів бізнесу звичайно воно є. Глобальні проєкти в Харкові є і будуть. Питання, чи потрібні вони зараз, це питання кожного окремого інвестиційного проєкту. Перед війною у нас був проєкт екополіса на базі ХТЗ.
Нам потрібно перевинайти роль міста. І залежно від того, в яких спеціалізаціях буде поступ, буде питання, чи будуть у нас масштабні підприємства.
Умовно кажучи, в системі Радянського Союзу Харків був мозковим центром. Науково-дослідні інститути, тонкі виробництва. На сьогоднішній момент, залежно від того, як ми інтегруємося в європейську модель з нашими партнерами, від того буде запит. Не можна казати, що краще, великий бізнес чи малий. У кожної моделі бізнесу є свої переваги. Малий бізнес гнучкий, кращий для того, щоб забезпечити більшу кількість людей. У нас чудова динаміка по підприємцях. Останні свіжі дані показують дещо просідаємо за кількістю підприємців, закривається більше. Але це нормальний процес.
Якщо казати про середній бізнес, він також є, але сама по собі релокація призводить до чого? Підприємства відкривають філії, налагоджують зв’язки, але принципово ми маємо бути свідомі того, як ми не будували, не розвивали нашу незалежність, у нас була основна орієнтація на російські ринки нашої індустрії, так чи інакше. На сьогодні ми розуміємо, що ця тенденція закрита. Все більше і більше у нас інтеграції в нові ланцюжки, в європейські ринки. Нам партнери допомагають і ми рухаємося туди.
Це виклики? Так. Це велика робота? Так. Але це й величезна динаміка. Якщо ми пригадаємо умовно радянську модель, які галузі були найбільш технологічними завжди? Звідки йшли всі інновації в інші галузі? З військових технологій, з оборонки.
Ми маємо ще один величезний шанс — оборонка, технології, технології подвійного призначення. Наше завдання — це все правильно конвертувати, захистити й при правильній організації, якщо ми не будемо орієнтуватися на більш пасивні речі — «ну, якось буде» — якщо зробимо ці кроки, маємо чудові можливості реалізації. Будь-яка слабкість — така сама перевага. Ми маємо правильно до неї підійти та правильно це конвертувати.
Харків завжди був містом інтелекту. У нас були дослідницькі інститути, конструкторські бюро, потім це перейшло якоюсь мірою в ІТ. Харків дуже потужний своїми людськими ресурсами. І якщо казати про бюджет, головна його роль — підтримати саме наш людський капітал.
Читайте також: Бюджет Харкова під час війни: між виживанням і розвитком