Чому утопічні плани відбудови Харкова не спрацюють? Колонка
Міська влада в Харкові продовжує говорити про чарівні проєкти ідеального міста, наукові кластери, транспортної інфраструктури. Напевне, сучасні харківські чиновники мають інші, відмінні від післявоєнних соціалістичних планувальників, мотиви. Однак патерни їхнього мислення дуже схожі концептуально.
Коли міськрада викладає проєкт Нормана Фостера або будь-які інші wonderland-проєкти, мене найбільше турбує навіть не їхня відірваність від реалій прифронтового міста, по якому щодня бʼє ворог. Це стиль публічного адміністрування не «місто для людей», а «місто заради міста».
Попросімо архітектора намалювати красивий район, де всім буде добре жити! Головне питання — «Хто там житиме?» — залишається поза увагою. Це вже пройдений комуністичний підхід — збудувати щось із розрахунку універсальних потреб. ХТЗ задумувався саме як таке «ідеальне місто», де будуть жити працівники заводу і в них буде все потрібне, можна навіть не виїжджати. У 90-х цей район здобув славу одного з найбільш кримінальних у Харкові.
Неможливо точно прорахувати, які будуть прагнення людей, куди їм буде потрібно їздити та як часто, бо… люди від природи різні й мають свободу діяти на власний розсуд. Ми щодня бачимо наслідки «ідеального планування», коли ним займався держплан у Москві: купа зарослих травою пустирів у спальних районах, відсутність паркувальних місць, порожні зупинки та простори біля заводів, що не працюють. Інвестуючи в грандіозні проєкти, ми показуємо, що не вчимося на власному досвіді.
Хто може передбачити структуру населення Харкова через кілька років? Поки що годі уявити, що тут буде місце для наукового містечка, стартап-інкубатора, інноваційного хабу чи іншого словосполучення, які так любить використовувати влада. Здається, вона не може прийняти сценарій, що міський простір має бути передусім безпечним, з мінімумом скляних та крихких конструкцій, з доступними та явно маркованими укриттями.
Часто можна почути дві полярні думки: що місто має бути чистим і красивим і приносити хоч трохи радості у складні часи — і що це не на часі й всі кошти потрібно вкладати в оборону. Проміжних варіантів немає.
Очевидно, що місто має вкладати в поточне існування і розвиток. Але яким має бути цей розвиток — хтось намагався про це бодай поговорити? Якщо йдеться про майбутні проєкти, то чому вони всі мають ігнорувати реальність, в якій є війна? Замість публікацій утопічних рендерів варто було б спробувати зібрати (не обовʼязково в Харкові) людей, які б могли критично подивитись на майбутнє міста, спрогнозувати ймовірні сценарій та скласти оптимальний план розвитку для кожного.
Інвесторів мало хвилює якість зоопарку чи наявність у місті супермодерного житлового кварталу. Однак їх би могло привабити, що у міста є бачення розвитку, навіть якщо майбутнє не буде радісним. Що погіршення ситуації не буде несподіванкою і вони не втратять гроші тільки через те, що влада навіть не допускала гіршого сценарію і не готувалася до нього.
Читайте інші матеріали «Маямі» на MediaPort