-
«Війна стала каталізатором проблем театру, які існували десятиліття», — артистка Оксана Стеценко
-
«Вдячний колективу, який жив у лікарні» , — Ігор Спесивий, Харківська обласна клінічна лікарня
-
«Не могла подумати, що заради книг піду до лігва окупантів», — бібліотекарка з Капитолівки Юлія Какуля-Данилюк
-
«Дуже велика проблема — байдужість», — Дарина Вдовенко
-
«Розбитий будинок не бреше, вирва не бреше», — Наталія Зубар
-
«Сакральне і крихке»: художниця Дар’я Кольцова — про вітраж з Держпромом та інші роботи воєнного часу
-
Скорегувати потреби та запобігти епідемії: харківський волонтер про допомогу у Херсоні
-
«Я тижнями збирав інформацію, щоб написати три рядки», — головний редактор «Обріїв Ізюмщини» Костянтин Григоренко
-
«Ми змінюємося», — режисерка Оксана Дмітрієва про театр ляльок у воєнному Харкові
-
«Ліки від страхів та відчаю»: вистава «Жираф Монс» — історія воєнної весни від Харківського театру ляльок
-
«Сказали, що я «враг народа», — Галина Турбаба про окупацію Дворічанської громади
-
«Коли йдеться про справедливість, я не боюсь», — Василіса Степаненко
-
«Не дамо знищити наш дім»: чому мешканці трьох будинків у центрі Харкова проти демонтажу житла
