«БУРчик» на Північній Салтівці: як харків’яни ремонтують пошкоджене обстрілами житло
Харків’яни долучилися до проєкту «Будуємо Україну Разом» на Північній Салтівці. Вихідними ремонтують квартиру Людмили Швець у пошкодженому російськими обстрілами будинку. Які задачі стоять перед волонтерами і що їх мотивує?
У багатоповерхівці на вулиці Кричевського науковиця-архітекторка Людмила із чоловіком і двома дітьми мешкає з 2004-го року. Подружжя придбало квартиру за програмою кредитування молодих сімей.
«Ми тут всі одне одного знаємо, дуже дружні сусідські стосунки у нас, наші діти зростали разом, — розповідає Людмила. — Після того, як були перші бомбардування, багато було влучань. 1 березня — вибухи, на дорозі — снаряди. Потужною вибуховою хвилею знесло всі вікна. І шматки чи то снарядів, чи то асфальту, прилетіли сюди. Наша опалювальна система теж отримала пошкодження. Вибухова хвиля досягла іншого боку, там теж вікна розбило».
Торік восени ОСББ, до якого належить будинок, зайнялося відновленням будинку. Вибиті вікна замінили за підтримки благодійних фондів.
«А зараз ми побачили оголошення громадської організації «Будемо Україну Разом». Вони запропонували свою волонтерську допомогу, участь у програмі з відбудови пошкоджених будівель. Я вважаю, нам пощастило. Ми з кураторами зустрілися, обговорили нюанси, склали кошторис і таким чином ми долучилися до цієї програми», — каже Людмила.
Учасниця проєкту вдячна усім волонтерам, хто прийшов на допомогу.
«Вже 10 людей чи навіть більше. І з нашої сторони ще шестеро, наші друзі, наші діти доєдналися, і таким чином ми великою командою намагаємося відбудувати пошкодження. Така консолідація незнайомих людей. Я вперше бачу сьогодні цих хлопців і дівчат, усі дуже привітні та налаштовані на результат», — говорить Людмила.
Харків’янин Олег Кожевніков дізнався про «БУР» з соцмереж — побачив активності організації на заході України. Відтоді стежить за оголошеннями. До сьогодні встиг взяти участь у відбудові івент-простору в центрі Харкова.
«Я сам з Харкова. Народився, виріс і живу у Харкові. 24-го лютого, щоправда, був у Мексиці. Почалася війна — повернувся в Україну. Це мій соціальний внесок. А навіщо я доначу? Навіщо здаю кров? Це мій внесок, тому що я хочу бачити своє місто, свою країну процвітаючою… Я можу сподіватися на когось. Умовно, на Терехова: коли ж відбудова? А можу самостійно взяти в цьому участь», — говорить Олег.
В команді волонтерів є професійні будівельники. Майстриня Ярославна Шевченко з Мерефи приєдналася до «БУР» у 2018 році, коли у місті облаштовували громадській простір.
«Я майстер малярської справи, понад 18 років цим займаюся. Коли вперше приїхала, не знала, куди їду. Мені стало цікаво, це було щось нове. Потім майстер побачив і каже: а давай ти будеш майстром! Будеш показувати людям, як правильно робити. Я відповіла: давай-но спробуємо. Ми вже багато де працювали: і з благодійними фондами, і у військовому шпиталі», — розповідає Ярославна.
Те, що будівництво — не жіноча справа, називає дурним стереотипом.
«Багато жінок працюють. І штукатурять, і цеглу, і плитку кладуть. Малярна робота — взагалі жіноча робота. Жінка її краще зробить, ніж чоловік. Коли шпаклюєш, а воно царапає, чоловіки психують, а жінки витримують», — каже майстриня.
Задача волонтерів на ці вихідні — очистити вікна від старих матеріалів та утеплити їх.
«Пінополістирол приклеїти, щоб він утеплив, щоб не було конденсату, грибка. Якщо так залишити, піде промерзання, буде чорніти. Спочатку обов’язково поґрунтувати. Потім приклеювати на спеціальну суміш», — описує роботу Ярославна.
За спостереженнями майстрині, за останні півтора року матеріали здорожчали щонайменше удвічі.
«Удвічі, а то й утричі. Ціна на шпаклівку до війни була — приблизно 170 гривень за мішок, зараз 340 чи 370, зважаючи на те, де ти купляєш. Так само фарба, грунтовка… Благодійні програми дуже допомагають», — упевнена Ярославна.
Проєкт частково компенсує витрати на матеріали, тому для родини Людмили це додаткова економія.
Дизайнерка Діана Бутунаєва родом з Донеччини, навчалася у Харкові, жила у Києві, а нещодавно вирішила переїхати до Харкова. Долучилася до «БУР» близько року тому, після того, як у побувала на одному з БУР-таборів, де будували приміщення для переселенців.
«В деяких містах люди долучаються більш активно, в деяких менш активно. Це пов’язане з тим, де більш активні бойові дії. Є люди, які приїжджають з інших міст. Мені дуже сподобалася атмосфера і те, що я волонтерю, допомагаю. І зараз активно продовжую, долучилася до харківського і київського осередків. Ти відчуваєш свій внесок. Можливо, він маленький, але ти відчуваєш внесок у допомогу як людям, так і в перемогу, і у розвиток України», — говорить Діана.
«Попри те, що у Харкові небезпечно, будь-коли може початися тривога, люди долучаються», — додає вона.
