Те, що Адміністрація Президента та Кабмін Азарова легалізовуватимуть ідею вільного ринку сільськогосподарських земель в Україні під магічну дату «01-01-2012», не викликало сумнівів – цей термін визначали не вони, а реальні замовники процесу – роботодавці біло-синьої окупаційної влади, що розташовані за межами України. Так само ті, хто розуміє правдиві механізми виконання замовлення на земельний ринок прогнозували, що юридичний бік справи буде виконано улітку. До 19 липня 2011 р. лишалося питання – коли саме буде оприлюднено проект Закону «Про ринок земель» та як його ухвалюватиме тушкована Верховна Рада. Очевидно, що адміністрація Януковича-Азарова не стала вигадувати велосипед й викинула законопроєкт якраз у кульмінацію мертвого політичного сезону…
Теза перша. Антинародна влада просуває антинародні рішення саме влітку – тоді, коли реакція суспільства є прогнозовано мінімальною. Наразі ми спостерігатимемо минулорічне дежавю з Податковим кодексом, коли фундаментальний економічний документ проштовхнули свідомо в обхід громадської думки. Як і тоді, обговорення «земельного» закону звісно ж буде. Бурхливе. На папері. А насправді достатньо буде трьох чиновників з «аграрних» управлінь райдержадміністрацій, аби скласти гарний звіт про ознайомлення широких мас селянства із текстом законопроєкту. Звісно ж, без зауважень.
У крайньому випадку – косметичні правки усе-таки будуть. Знову ж, як і у випадку з Податковим кодексом. Проте не буде жодних зауважень до концептуальної будови закону. Зокрема – в частині продажу українських земель іноземцям, які є серед суб‘єктів ринку (ст. 2). Так само іноземці та особи без громадянства можуть бути ліцитаторами – організаторами земельних аукціонів (ст. 33). На справі це означає, що з 1 січня 2012 року ринок земель сільськогосподарського призначення України буде віддано на відкуп іноземним акулам капіталу. Партія реґіонів чудово усвідомлює, що це смертний злочин проти Української нації. Тому чинить його за кримінальними канонами: якщо до Вас приходять з добрими намірами, то гість про це попереджає, стукає до парадних дверей та заходить; якщо ж Вас хочуть пограбувати, злодій залізе через вікно тоді, коли Ви спите.
Літо – це і є період політичної сплячки. Для аграріїв, що з ранку до ночі борються за врожаї. Для політично активних містян, що проводять відпустку на дачах, у Криму та Приазов‘ї. Так само й депутати – теоретичні захисники українців – на відміну від останніх відпочивають трохи подалі, але не за свої кровні, а за бюджетну допомогу «на оздоровлення». Вочевидь, лікуючи профзахворювання, отримані внаслідок просиджування та прогулювання засідань Верховної Ради, а також складання травматичного нормативу зі швидкісного кнопкодавства за 10 секунд… Прогнозовано, що на початку вересня український парламент без жодних «церемоній» проголосує згаданий законопроєкт, до якого буде прикладено купу протоколів липових громадських обговорень. А громада вкотре прокинеться від політичного сну безправною – без своєї, Богом даної, землі під ногами…
Теза друга. Повторення готового минулорічного сценарію з Податковим кодексом дає можливість уже зараз грамотно протистояти ворогові. Досвід – навіть негативний – є цінним. З цієї точки зору очевидно, що будь-які спроби деполітизувати проблему грають на руку чинній владі. На самому початку виступів проти злочинного Податкового кодексу «Свобода» наголошувала: намагання підприємців дистанціюватися від політичного характеру вимог призведуть до поразки. Так і сталося. Наразі йдеться про аграріїв, а вони, на відміну від підприємців, є ще більшими індивідуалістами. Їх іще важче зібрати на майдані в обласному центрі чи в Києві…
Тому вже зараз слід пояснювати, як би український селянин не зневірився в партіях та в політичних процесах взагалі, сам він цю війну не виграє. Дуже хочу вірити в те, що політична опозиція та селянство діятимуть грамотно та злагоджено – не маю права не вірити…
Адже йдеться про цілеспрямоване нищення українських еліт усіх соціяльних класів – Податковий кодекс має на меті ліквідацію національного дрібного й середнього бізнесу, Закон «Про ринок землі» перетворить селян на кріпаків. Комуністичне розкуркулення обернулося смертю понад 10 млн. українців. Чим обернеться капіталістичне розкуркулення? Робімо усе, аби це питання взагалі не стояло.