Відкритий лист
Голови Харківської обласної організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода»
Раді ректорів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації Харківського реґіону
Панове ректори!
Україна переживає наразі далеко не кращий період свого життя. Бувало й гірше, але в різний час можна було списати це на Голодомор, чергову світову чи братовбивчу війну, колективізацію, індустріалізацію, застій, перебудову тощо.
2010 рік – це новій відлік модерної історії України. Великої Держави, яка по праву мусила бути суттєвим суб’єктом у світовій політиці й безумовною домінантою европейського простору.
Недалекоглядно-провокаційне рішення про призначення міністром освіти і науки України Дмітрія Табачніка – політика й діяча проросійської спрямованости, затятого українофоба – спричинило різкий осуд та обурення серед українців. З’явилися перші заяви, звернення української інтеліґенції, громадських організацій, професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, а студенти розпочали перші акції протесту.
Водночас ми з прикрістю дізналися, що Рада ректорів харківських вишів ухвалила звернення про захист цієї одіозної персони.
Харківська «Свобода», як і багатомільйонна громада випускників Харківських вишів, що працюють як в Україні, так і далеко за її межами, звикли сприймати наше місто як один із провідних наукових та освітніх центрів світу.
Але вчинок тих, хто поставив свій підпис під бланком з доволі правильною назвою «Рада ректорів», викликав багато запитань:
Невже стандартом освіти мають стати корупція, плагіат, ницість, які подано як ознаки «високоінтелектуальності»?
Невже «Рада ректорів» прагне утвердження сепаратизму як основи державотворення?
Невже замісць виховання студентства як справжніх українських патріотів Рада прагне повернутися до плекання комплексу меншовартости й холпської залежности від московських царьків?
Невже ви, ректори, під «високими моральними якостями» розумієте здатність здобути наукові звання, посади, навіть цілі катедри за особливі інтимні заслуги перед керівництвом?
Невже ви хочете, щоби репутація Табачніка як «дріб’язкового клоуна і казнокрада» закріпилася в тому числі й за вами?
Невже крадіжки посадовцями творів мистецтва з музейних запасників є тою «принциповістю» і «високоморальністю», про яку ви згадуєте в своєму лакизному творі?
Звісно, вам доволі зручно виводити студентську молодь на «добровільних» засадах на квазимітинґи і тримати на короткому ланцюжку. І вам навіть страшно подумати, що буде, коли студентство буде висловлювати власну думку без огляду на погрози бути відрахованим. Студентство ніколи не було політично інертним, студенти завжди були рушійною силою тих звершень, на які хронічно неспроможні зашкарублі «академіки» і «проФФесори».
Чи варто нагадувати про те, що цей українофоб і музейний крадій є уособленням антидержавницьких сил, для якого не існує української нації, української історії, українських традицій, мови культури тощо. Усвідомлюю, що для багатьох із вас, на жаль, неприступна через совєцький штиб мислення сила таких арґументів, тому підсумую.
Якщо, звісно, ви дбаєте не лише про збереження власних ректорських крісел за нової янучарської антиукраїнської влади, а насправді налаштовані «вирішувати нагальні проблеми освітньої галузі» (бажано, щоб ви їх розв’язували, а не «вирішували») й позбутися «Табачної» залежности, закликаємо вас наслідувати приклад тих ректорів, котрі відмовилися підспівувати новоявленому «міністрові», зокрема, Михайла Бондаренка (ХНУРЕ), Володимира Пузіка (ХНАУ ім. Докучаєва), Віктора Говорухи (Харківський регіональний інститут державного управління НАДУ), Валерія Головка (ХДЗВА), Євгена Кузькіна (Харківський інститут фінансів), вл. Нікодима (Харківська духовна семінарія УПЦ МП), Степана Полторака (Академія внутрішніх військ МВС України), Ганни Пономаренко (ХУВС), Володимира Садкового (Університет цивільного захисту), Віктора Ткаченка (ХУПС ім. Кожедуба), Олександра Хвисюка (Харківська медична академія післядипломної освіти), й відкликати цю «вірнопіддану» цидулку.
Ваша реакція дасть відповідь на просте запитання: або українська освіта стрімголов летить у прірву, або вона крізь випробування янучарською та табачною руїною стане міцним фундаментом Великої України.
Голова
Харківської обласної організації
ВО «Свобода»
Ігор ШВАЙКА