Українці відзначають 2009 рік як Рік Степана Бандери. 100 років від дня народження, 50 років з дня смерти.
Серед окремих регіональних політиків, саме тих, хто перейняв на себе усі шати “єдіной направляющєй”, можна іноді (частіше напередодні виборчих перегонів, бо треба щось верзти для свого “електорату”) можна почути різні висловлювання на тему недопущення “бандерізації” України.
Чому так лякаються окремі особі духу Степана Бандери? Суть “Бандерофобії” для непокараних катів, їхніх посіпак та їхніх ідейних спадкоємців не тільки в страху перед тінями минулого перед людиною, іменем якого називали народ, це їхній тваринний страх перед матеріалізацією духу Степана Бандери в майбутньому.
Ім’я Степана Бандери дамокловим мечем висить над вчорашніми окупантами. Висить як попередження, що терпець Нації, яка сто років тому народила Бандеру, рано чи пізно таки увірветься. Зграя мародерів боїться, що легендарна Гілляка (з народної творчості про бандерівців) ще не всохла і її ще можуть використати за призначенням. Бо Бандера і через покоління залишається зразком для послідовників. Прапором боротьби українців за соціальну і національну справедливість.
Є багато доводів, чому українців багато “друзів”, “братів” та відвертих ворогів разом з новопризначеними “месіями” волають бачити “маленькими” або “пересічними”.
Але уявімо собі таку картину. А коли б дійсно Президентом, Прем’єром чи головою ВР був сьогодні Степан Бандера, чи будь-хто з його соратників?
Чи бачили б ми таку корупцію, коли судді “наколядовують” мільйони в кабінетах президентських намісників? Чи чули б ми про якісь банківські спекуляції? Чи боялися б ми російської загрози, рейдерських атак, продажу стратегічних підприємств відвертим ворогам за безцінь, отруйної їжі в магазині чи п’яних мажорів за кермом? Чи докотилась би країна до такого хаосу і безвладдя?
Ото ж бо! Якраз тепер країні потрібен Бандера. На противагу сучасним безсовісним політикам. Степан Бандера як символ, як зразок, як визнаний державою еталон.
Бо які герої – така й держава. А Україна без Степана Бандери то вже не Україна.