За тиждень до дня повторного голосування політиками, які себе скромно звикли йменувати «провідними» кандидатами на пост Президента України, а також їхніми посіпаками, броунівські рухи яких уже давно би спантеличили будь якого нормального політичного аналітика, усе більше переконуюся в невмирущості того українського прислів’я, що в заголовку.
Почалося все з того, що в неділю, 31 січня, з тонучого човна «Нашої України» вистрибнув із компанією своїх поплічників Арсен Аваков. У найкращих традиціях комсомольсько-компартійного вишколу, не замочивши навіть ніг, й одразу опинився в складі Правління обласної організації Політичної партії «За Україну!». Отака карколомна партійна кар’єра, яку вдалося зробити за один (більше того, вихідний) день. Дуже кортить лишитися біля корита? Байдуже з ким, хоч би і з ТигрЮлею. Хоч ох та вдвох.
Далі більше. У понеділок, 01.02.10, місто й область почали гудіти з приводу візиту ТигрЮлі до Харкова. Уже навіть ніхто не намагався робити вигляд, що це був робочий візит очільниці Уряду. Це була передвиборча агітація за кошти, призначені для роботи Уряду. Але то таке. При цьому в прямий телевізійний етер намагалися впихнути рівночасно й сесію обласної ради купно з міською, і зустріч ТигрЮлі зі студентством.
Уже 3 лютого в супровід своїх зустрічей ТигрЮля обрала собі того самого Авакова, який посунув з рівня Президії до глядацької зали головного раніше ТигрЮльмана. Але для Фельдмана така спільна праця теж до снаги. Можна й з Аваковим. Хоч ох та вдвох.
Сама ТигрЮля тішила присутніх своїм уже набридлим «красномовством». І цукор здешевшає, і стипендії зростуть, і долар упаде, і двом вишам статус дослідницьких заочно надати можна. Уразило одне. Сама ТигрЮля пообіцяла взяти «під особистий» контроль розслідування справи про вбивство Кушнарьова. Хоча, як правник зауважу, що ця пані ні в статусі прем’єр-міністра, ба віть в статусі ймовірного президента, таких повноважень не має і мати не буде. Такий собі примітивний реверанс до прокушнарьовської частини колись монолітної партії окремих регіонів. Можна і з кушнарівцями, якщо треба. Хоч ох та вдвох.
І саме в той час, поки Аваков як головний місцевий ТигрЮлець супроводжував ТигрЮлю, обласна рада (вдруге) висловила Авакову (депутату облради від «Нашої України», до речі) недовіру. І ввечері поповзли плітки про те, що ТигрЮщенко підписав Указ про його відсторонення з посади. Чи то сам ТигрЮщенко зробив, чи то на допомогу ТигрЯнику, чи то в пику ТигрЮлі, але це було б логічно по тому стрибанні з «нашоукраїнського» човна й підтримку того «оплоту демократії», яку ТигрЮщенко поливав брудом усю виборчу кампанію і яку звинувачував у всіх можливих державних зрадах. Ті розборки не заважали ТигрЮлі й ТигрЮщенкові демонструвати всій країні правильний вираз обличчя на станції під Крутами 29 січня 2010 року. Хоч ох та вдвох.
Нарешті Арсен Борисович, як тепер уже головний місцевий ТигрЮваков і Михаіл Маркович як головний (або майже головний) місцевий ТигрЯник продемонстрували свою майстерність в епістолярії. Аваков написав Добкіну, що готовий підписати з ним будь-що (меморандум, універсал, акт, маніфест, пакт про ненапад чи розподіл тощо), аби не використовувати адміністративний ресурс на виборах. Головний міський ТигрЯник відповів, що в принципі «губєрнатор» людина непогана, і щоби не порушувати замирення, заявив про можливість щось підписати, але не второпав, що саме запропонував Аваков підписувати. Тобто, хлопці вони як одне до одного непогані. Отакі «опоненти». Хоч ох та вдвох.
Дописуючи ці слова, усе більше переконуюся, що народна мудрість настільки влучна й доречна, що нам, українцям ХХІ ст., не варто особливо нічого нового вигадувати. Усе геніяльне – просто, і вже до нас десь написане. Головне наше завдання – послуговуватися народною мудрістю у своїх вчинках, а також не заважати окремим мазохістам отримувати насолоду від танців на граблях.
Довідка. 2010 рік оголошено Роком Тигролова в Україні. Завданням тигроловів є виловлювання всіх ТигрЮль, ТигрЯників, ТигрЮщенків тощо для переміщення в спеціяльні клітки з подальшою демонстрацією за гроші цих експонатів, які довели Україну майже до Руїни.