Перемога на виборах Президента України Віктора Януковича (ставленика донецького олігархічного клану) – закономірний і неминучий наслідок повного виродження пострадянської бутафорної «демократії». Сталося те, до чого так вперто тягли Україну т.зв. демократичні сили, які 5 років тому отримали небачений кредит народної довіри. Не маючи навіть наміру здійснювати обіцяні докорінні перетворення, свідомо відмовившись від побудови справжнього відповідального народовладдя, вони вкотре поставили українське суспільство перед вибором без вибору. Замість втілювати власні передвиборчі обіцянки, фальшиві «патріоти» вважали за достатнє від виборів до виборів лише залякувати українців зойками на кшталт «Україна гине!» та «Бандити знову рвуться до влади!». Таким чином, нічого не роблячи, вони призвичаїлися нав’язувати українцям себе в якості вибору «меншого зла». Закономірно, що ця шантажистська політтехнологія нарешті дала збій.
Більше того, і «помаранчеві», і «білосердечні», укупі з «білосиніми» стали співавторами політичної системи, яка влаштована таким чином, аби вкрай обмежити вплив суспільства на владу та не допускати до рівноправної виборчої боротьби справді ідейні національні сили. Вони спільно встановили такі правила гри, які лише створюють видимість вільного вибору, але на ділі мають на меті будь-що зберігати монополію на владу в межах вузького кола правлячої лжееліти. Так звані демократи самі зробили все можливе, аби ніякі здорові народні сили жодним чином не могли завадити міжусобній боротьбі за владу та власність між кількома комуно-олігархічними кланами. Нічого дивного, що врешті виграв найсильніший з цих кланів.
Тому у своїй ганебній поразці і «помаранчеві», і «білосердешні» мають право звинувачувати тільки себе. А особиста політична відповідальність за те, що Віктор Янукович таки посів президентське крісло, лежить у першу чергу на Вікторові Ющенку та Юлії Тимошенко. Без сумніву, результат президентських виборів-2010 – політичний вирок безпринципності та бездарності т.зв. демократичних сил.
Біда не в тому, що ганебна поразка спіткала Віктора Ющенка чи Юлію Тимошенко особисто. Біда в тому, що вони змарнували унікальний історичний шанс, який подарувало Україні небачене національне піднесення на Майдані 2004-го. Відтак 5 років для розвитку держави викинуто на вітер. І ці роки не просто бездарно згаяно. Вони завершилися безладом у владі та економічною руїною, розгулом корупції та сваволею можновладців, ослабленням позицій України у світі і навіть втратою території (шельф о. Зміїний) – і, як наслідок, реваншем відверто промосковських сил. Отримавши з рук народу повну владу (посаду Президента, прем’єр-міністра та парламентську більшість), т.зв. демократи доробилися до того, що врешті піднесли президентське крісло Януковичу, образно кажучи, на тарілочці з голубим обідком. Таким чином, панівна верхівка відкинула Україну ще далі назад, ніж вона була до 2004-го року. Згадаймо, як після політичного краху донецького кримінально-олігархічного клану на президентських виборах 2004 року переможці, замість того, аби здійснювати обіцяні революційні зміни, фактично самі реанімували поверженого Януковича. Підняли, обтрусили і посадили біля себе за круглий стіл. Замість «бандитам – тюрми», олігархи та вчорашні кучмісти отримали депутатські мандати (зокрема у «демократичних» фракціях), «хлібні» посади та державні нагороди. Більше того, і Ющенко, і Тимошенко у гризні між собою наввипередки кинулися залучати Януковича у спільники. Вони фактично легітимізували його в очах суспільства, підписуючи з ним меморандуми та «універсали національної єдності», створюючи «ширки» і «ПРиБЮТи», ведучи безконечні закулісні торги.
«Свобода» ще з 2005 року постійно попереджала і застерігала про неминучі наслідки такої безпринципної і лицемірної політики.
Сьогодні ми закликаємо усіх свідомих українців зробити висновки з цього політичного уроку, не піддаватися занепадницьким настроям та не опускати рук. Плачі по «втраті України» – не потрібні. Потрібний рішучий наступ і послідовна боротьба. Українська нація пережила і не такі чорні години і з честю виходила з набагато тяжчих випробувань. Ми впевнені, що непохитна позиція українців у захисті своїх інтересів здатна зупинити будь-які антиукраїнські кроки нових-старих можновладців. Янукович і його поплічники мають усвідомити, що вони лише волею штучно створених обставин тимчасово отримали завеликий шматок влади. Влади над державою і народом з тисячолітньою традицією. А українці – велика нація, яка здатна змести кожну правлячу верхівку, що піде проти її волі. Будь-які спроби силового тиску та репресій, приниження національної гідності та соціальне гноблення, замахи на українську державність чи наступ на українську мову, культуру, історичну пам’ять неминуче спричинять вибух народного гніву.
Тепер нація ще більше потребує націоналізму та дієвої ідейної сили, яка здатна очолити боротьбу. Тому Всеукраїнське об’єднання «Свобода» продовжує гуртувати національну опозицію. Ми творимо і гартуємо єдину силу українців знизу, з поширення в суспільстві правдивих ідей українського націоналізму, залучення нових і нових прихильників у всіх регіонах держави, акцій захисту українців та відстоювання національних інтересів України, фракцій у місцевих радах, національного чину та громадянського тиску на владу. «Свобода» готова як до виборчих змагань, так і до організованого опору усіма законними засобами.
Ми у своїй, Богом даній країні і нам відступати нікуди. Боротьба триває. Приєднуйся!