Харьковские политологи, опрошенные Институтом региональной политики, расходятся во мнениях о возможных действиях новой власти и о том, кто возглавит оппозицию в Харькове.
1. После принятых решений КС о том, что в формировании коалиции депутатских фракций могут принимать участие отдельные депутаты, которые признаны внефракционными, не считаете ли вы, что тем самым пошел процесс по ликвидации оппозиции в Украине?
2. 5 апреля Лидер БЮТ Юлия Тимошенко заявила, что в ее команде начинается "большая чистка". Публичная активность Фельдмана и областного руководства «Батьківщини» в последний период связанны с этим заявлением Тимошенко? Какие Ваши предположения касательно причин активности в среде Харьковских БЮТовцев?
3. Сейчас происходит раскол внутри харьковского БЮТ (заявления члена ПРП И. Варченко) и резкий ответ членов «Батьківщини» Строновых. Почему называется фамилия Авакова, принадлежащего к другой политической силе? (Для справки: Аваков не делал никаких заявлений о возможности вступить в БЮТ или, тем более, возглавить областную организацию).
Куц Галина Михайлівна, політолог (доцент кафедри політології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна)
– Насправді певні утиски парламентської опозиції почалися вже після прийняття Верховною Радою нового варіанту Регламенту, в якому стаття 68 зобов’язує всю опозицію об’єднуватися в одну силу. Хоча здоровий глузд нам підказує, що можуть існувати різні опозиційні сили та рухи, оскільки вони повинні представляти різні верстви населення, інтереси яких іноді кардинально відмінні. Разом з тим, після прийняття регламенту зі сторони владних сил активізувалася критика стосовно неспроможності опозиції об’єднатися. Така критика видається абсурдною з точки зору політичної науки, оскільки лише широкий спектр опозиційних сил здатний забезпечити більш потужне позиціювання інтересів виборців. Втім, такі абсурдні закиди влади стосовно неспроможності опозиційних парламентських сил до об’єднання виконують маніпулятивну функцію, спрямовуючи громадську думку в русло негативного сприйняття опозиції, що суттєво впливає на пересічного виборця, викликаючи недовіру до всіляких опозиційних об’єднань. Сьогодні громадська думка спрямовується діючою владою на активне висвітлення вторинних проблем (наприклад, хто головний опозиціонер – Тимошенко, Яценюк чи Ющенко?). Це – хитрий хід, який відволікає людей від більш важливих проблем (наприклад, розподілу владних ресурсів, стосовно прозорості якого тепер і в опозиції небагато інформації). Крім того, утиски парламентської опозиції пов’язані з небажанням владної коаліції віддати керівництво окремими комітетами Верховної Ради опозиціонерам. Зокрема, це бюджетний і регламентний комітети та комітет свободи слова, без яких неможливо здійснювати ефективний контроль за діяльністю влади. Вже склалася така політична традиція у Верховній Раді, що саме ці комітети очолювала опозиція. Але коаліціанти (фракції Партії Регіонів, Блоку Литвина, Комуністичної партії України та ін.) стали апелювати до відсутності закону про парламентську опозицію, в якому було би відображено це положення. Такий закон насправді було прийнято в першому читанні 12 січня 2007 р., але до прийняття закону в цілому депутати до сих пір не приступають. В цьому законі чітко зазначено які комітети слід віддавати опозиції для конструктивної діяльності (у перелік входять не лише бюджетний, регламентний комітети та комітет свободи слова, але й інші). У першому читанні за цей закон голосували і Партія Регіонів, і БЮТ (всього було віддано 362 голоси). На жаль, політична пам’ять депутатів виявилася короткою і сьогодні відбувається узурпація влади по всіх напрямках, що врешті й призводить до утисків опозиції. Зміни до Конституції стосовно формування коаліції поглибили існуючий стан речей. Після оприлюднення рішення КС, який «освятив» формування коаліції на основі індивідуального членства, ряди парламентської опозиції будуть рідшати. Це буде викликати ще більшу недовіру у пересічного виборця до опозиції (не лише парламентської, але й позапарламентської).