Споконвіку на Різдво співали колядки. Старі навчали колядкам малих, а ті, подорослішавши передавали їх своїм дітям. Люди вірили: якщо до тебе в дім прийдуть колядники, то в родині весь рік будуть щастя й добробут.
Знайомі колядки, але польською мовою почули ми з приятельками вчора. До затишного приміщення Культурного центру "Полонія Харків" прийшли римо-католицькі свщеники, працівники консульства республіки Польща, студенти, журналісти.
Спочатку , як годиться, кілька теплих вітальних виступів та мудрих слів зі Святого Письма, потім – щира та лагідна вистава польською мовою, але зрозуміла всім. Її підготували учасники польських мовних студій за допомогою улюбленої "научитєлкі" – чарівної пані Катажини. Сценарій Різдвяної вистави містив в собі чимало колядок.
Приємно вразило те, що майже всі присутні співали їх напам’ять – від початку до кінця. Деякі з колядок нагадували наші, які співають на Різдво в церквах. А як би було добре у Новорічну ніч, зібравшись з друзями на площі, почути замість попси і політично-офіційних привітань ці світлі, невибагливі наспіви і долучитися до них…
А потім гості доторкнулись польської різдвяної традиції – кожен отримав облатку – маленький, як поштова картка борошняний аркушик. Всі присутні – знайомі й незнайомі складали побажання один одному. При цьому один в одного відломлювали шматочок малесенький облатки. Взаємне ділення хлібом завжди символізувало примирення й любов. Запам’яталось побажання мініатюрної черниці – настільки лагідне і тепле – неначе сонячні промінчики зігріли: "Моя дрога побажам те, твей родінє шченшчя, вшисткего добжего, Божей міошчі"
фото http://picasaweb.google.ru/wisdomua/Polonia02?authkey=Gv1sRgCJiv2rXmjcrQwAE#
Кілька місяців тому, в липні, записуючи старовинні обрядові пісні в маленькому селі Перша Гнилиця з чудовою нашою фольклоринею Вірою Осадчою, дуже здивувалася: як не просила пані Віра учасниць гурту пригадати хоч одну-дві пісні обрядово-календарного циклу (колядки, щедрівки, гаївки) – не змогли. Найстарша бабуня пояснила: "колись в дитинстві знала, тепер не пам’ятаю … прийшли комуністи, стали сало їсти, й колядки забули"
У Польщі пам’ятають, бо традиція не переривалася, в Галичині перерва була вдвічі коротша ніж у нас, тож там люди і знають, і співають.
А може настав час і нам згадати?