«Сталева» людина із Шепетівки
Микола Островський та Україна
29 вересня 2004 року виповнилося століття з дня народження Миколи Островського.
Письменнику слали різноманітні подарунки. Але, певно, найбільшим подарунком була шикарна дача в Сочі, яку М.Островському побудував український радянський уряд у 1936 р. Пролетарський письменник жив у таких умовах, про які не могли мріяти не лише радянські робітники, а й багато «буржуїнів» Заходу. Жив, зрозуміло, за рахунок праці радянських людей, у т.ч. й українських селян, яких влада, котру прославляв М.Островський, не просто жорстоко експлуатувала, а й морила голодом. "
Википедия:
"По официальной версии, на состоянии здоровья Островского сказались ранение и тяжёлые условия работы. В действительности же, Н. Островский страдал врожденной болезнью Бехтерева. У него болели суставы, а слепота, по всей видимости, была следствием осложнения на сыпной тиф. Окончательный диагноз Н. Островского — Прогрессирующий анкилозирующий полиартрит, постепенное окостенение суставов. По неофициальной версии Островский страдал и скончался от рассеянного склероза. (16 (29) сентября 1904 — 22 декабря 1936, Москва) "
Светлана Кабачинская:
Про те, що книга Миколи Островського «Як гартувалася сталь» мала неабиякий розголос у світі, свідчать хоча б її видання (є у фондах музею) на таких мовах світу, як бенгальська, пуншу, суахілі, японська, китайська. Що стосується Китаю, то досі Павка Корчагін там є кумиром для молоді. Зокрема, в 2000 році в Україні китайці знімали художній фільм за романом «Як гартувалася сталь». Китайську знімальну групу, яка виявила бажання побувати у Вілії, всіма правдами і неправдами відмовили від поїздки. А от кілька років тому в музеї побували китайські студенти, котрі навчаються в Одеській консерваторії, вони й подарували музею диски з кінофільмом про легендарного Павку китайською мовою. Прикро, але переглядати його відвідувачі за відсутності комп’ютерної техніки просто не можуть. А це могло б бути елементом оновлення роботи в музеї, до якого туристи забули дорогу.
Це лише одна сторінка життя Миколи Островського, якого доля добряче потріпала. Будучи невиліковно хворим, він написав книгу, яка слугувала прикладом мільйонам жителів планети. І те, що нині молоде покоління взагалі не знайоме з творчістю Миколи Островського, як на мене, є певним перегином. Звичайно, заставляти юних читати його книги, як це робили раніше, не варто, але щоб забути зовсім!.. А може, все–таки необхідно хоч зрідка згадувати слова письменника: «Життя потрібно прожити так, щоб не було болісно за безцільно прожиті роки».