Я вже писала про особняк на Сумський 52 і про те, що на цьому будинку була встановлена меморіальна дошка лікарю. http://forum.mediaport.ua/read.php?62,684490,page=3 Чи часто ми звертаємо увагу на меморіальні дошки на харківських стінах? Чи зупиняємося щоб прочитати викарбуваний текст? Напевно рідко. Чи цікавимось хто саме потурбувався про вшанування пам”яті наших земляків. Скажу чесно, я часто буваю неуважною до подібних речей. Мою увагу до меморіальної дошки з Сумської 52 привернуло тільки її зникнення. Історія виявилась справжнісіньким детективом. Результати нашого з колегами невеличкого приватного детективного розслідування наступні:У 2003 році на будинку тубдиспансеру за ініціативою грецького товариства Харкова було встановлено меморіальну дошку на честь лікаря-фтізіатра Ксенії Олександрівни Іліаді, яка багато років працювала у тубдиспансері. Всі витрати по створенню і встановленню меморіальної дошки профінансував грецький бізнесмен і меценат Нікос Богоніколос, він особисто був присутнім на відкритті дошки. В Інтернеті жодної інформації про Ксенію Іліаді знайти не вдалося, тому я звернулася до відомої дослідниці історії грецької громади Харкова пані Олени Узбек. Вона розповіла мені наступне.Іліаді К.О. народилась 20 січня 1895 р. в с. Бардари Кишинівського повіту Бесарабскої губернії. У 1917 р. Ксенія Олександрівна переїхала до Харкова щоб вступити на медичний факультет. К.О. Іліаді працювала медичною сестрою, одночасно у 1921 р. вона вступила до Харківського медичного університету, який закінчила у 1928 р., отримавши кваліфікацію лікаря-фтізіатра. У роки німецької окупації К.О. Іліаді, яка добре володіла німецькою мовою, продовжувала працювати у тубдиспансері, з ризиком для життя рятувала молодих харків”ян відвідправки на роботи до Німеччини. Лікувала поранених і важко хворих. Більшості врятованих Ксенія Олександрівна видавала медичні довідки про наявність у них відкритої форми туберкульозу. Після повернення радянської влади К.О. Іліаді зазнала переслідувань і допитів за нібито „співпрацю” з окупаційним режимом, на її захист виступили врятовані нею земляки. Ксенія Олександрівна і після війни продовжувала скромно працювати, боротися за життя людей. Вона нікому не розповідала про свій подвиг і громадськість не знала про нього. К.О. Іліаді пропрацювала майже 40 років лікарем-фтізіатром, вийшла на пенсію у 1967 р. Жила Ксенія Олександрівна самотньо. Точну дату її смерті і місце поховання з”ясувати не вдалося.Меморіальна дошка прикрашала будинок колишнього диспансеру 6 років. І дивним чином зникла у серпні-вересні 2009 р. Мені важко зрозуміти людей, у яких піднялася рука вчинити подібний злочин. Але жадібність людська меж не знає. Кому ж заважала меморіальна дошка лікарю-гуманісту? Будівельній фірмі ДЕЛЛА. Злочинні забудовники готові все місто пустити під бульдозер заради отримання надприбутків.Міська влада Харкова традиційно проявила сліпоглухонімоту, що завжди трапляється коли задіяні інтереси споріднених бізнесових структур. Міське управління культури відмовляється вживати заходів для пошуку і відновлення меморіальної дошки. Мотивуючи це тим, що згідно рішення міськради ухваленого у 2008, здається, році, відповідальність за збереження меморіальних дошок несе той хто їх встановлював.Довелося звернутися з листом до пана Богоніколоса, бо згідно цього рішення саме він є відповідальною особою. Пан Богоніколос довго не міг зрозуміти що сталося з дошкою, як це „зняли”. Кілька разів перепитував: „може дошка потребувала ремонту, може була у поганому стані? Можливо потрібні гроші для ремонту?”Не розуміють європейці реалій нашого життя. Але міжнародний скандал таки буде. На жаль, це погіршить репутацію Харкова. Але іншого шляху не має.Щовесни в українських ЗМІ починається істерія, іншого слова не знаходжу з приводу перемоги совєтьського тоталітаризму над німецьким. Цього року знов добкіни, кернеси і іже з ними беруть участь у цьому камланні. Особливо цинічними їхні балачки про вшанування ветеранів здаються мені тепер. І.о. Кернес, шануєш ветеранів Другої Світової війни, або Великої Вітчизняної, якщо цей термін більше до вподоби? Доведи це. Добкін, ти був мером у 2009, при тобі стався злочин, ти не вжив заходів. Питання тебе теж стосується.Якщо харківська міськрада до 9 травня 2010 року, 65 річниці радянської Перемоги не знайде і не відновить меморіальну дошку К.О. Іліаді на Сумський 52 – то всі виступи їхні присвячені цій даті звичайна цинічна чиновницька балаканина. І жодної краплини щирості у словах добкіних-кернесів немає і не буде.
