“Їхня українізація — це спосіб виявити всіх нас, українців,
а тоді знищити разом, щоб і духу не було…”
(Микола Куліш, «Мина Мазайло»)
Ці слова сотні разів злітали з вуст заслуженого артиста України, а нині нашого побратима Олександра Ґави. Слова Кулішевого дядька Тараса, якого грав Ґава, являли собою квінтесенцію українського ренесансу 1920-х рр., який за кілька років стане розстріляним. З огляду на те, що протягом 2005-2010 рр Україна пережила спочатку помаранчеву псевдоукраїнізацію, а наразі – біло-синю деукраїнізацію, цитата з «Мини Мазайла» надзвичайно точно характеризує стан речей на ринку мес-медія, зокрема – харківських…
Те, що в цивілізованій європейській державі ЗМІ не може бути багато за визначенням, породжує зворотне правило: монополізація мес-медійного ринку – це завжди погано, про які «маргінальні» видання не йшлося би. Бо вільний ринок завжди змінімізує будь-який маргінес в мес-медія: якщо газета, телеканал, інтернет-аґенція тощо нецікаві – конкуренти-фахівці завжди обійдуть цього гравця. І знову навпаки: чим монопольніший цей ринок, тим нижчою є якість інформаційних послуг, тим легше всучити глядачеві, слухачеві або читачеві відверту маячню.
Закриття минулого тижня спочатку «Харківських новин», а потім і «Майдану Свободи» стало шоком для досить стійкої аудиторії цих інформаційних ресурсів. Без сумніву, обидві служби не мали права – вони мусили існувати в просторі реґіональних ЗМІ Харківщини.
Проте закцентуюся саме на наслідках ліквідації «Майдану Свободи». Унікальність цієї інформаційної служби визналася двома фактами. Перший – це єдиний на Харківщині телевізійний проєкт, цілеспрямовано орієнтований на УКРАЇНСЬКОГО глядача. Другий факт – за роки свого існування «Майдан» став піонером громадського телебачення в реґіоні. Якими би складними не були стосунки «Свободи» з керівництвом інформаґенції (а вони не могли бути простими для жодної політичної партії), ми завжди мали можливість доносити свої погляди через «Майдан»– на рівних з іншими силами. Сміливість творців «Майдану Свободи» перетворити прес-конференцію на форум у прямому етері неможливо переоцінити. Уперше на реґіональному телебаченні змагалися не капітали політиків чи громадських діячів, а сила їхніх думок та позицій.
Воднораз шокує те, що прес-центр ліквідовано не з ініціятиви біло-синьої окупаційної адміністрації, а вона справді не була зацікавлена в існуванні відверто опозиційного й відверто українського інформаційного ресурсу. «Майдан Свободи» закрив головний акціонер телеканалу «А/ТВК» й за сумісництвом перший «батьківщинець» Харківщини Арсен Аваков.
Утім, первинний подив цією обставиною не є алогічним. Мес-медія доволі часто є збитковими. На цей ринок потрапляють і в ньому виживають лише фахівці й ентузіасти своєї справи. Організувати роботу інформаґенції – це величезна відповідальність перед авдиторією. Не можеш – не берися. Узявся – борони своє дітище до кінця. Так би діяв кожен УКРАЇНСЬКИЙ медійник, керуючи «Майданом Свободи».
Арсен Аваков не є УКРАЇНСЬКИМ медійником. І то закономірно, адже Арсен Аваков не є УКРАЇНЦЕМ. Його внесок в руйнацію цієї інформаційної служби лише потверджує той факт, що на політично-мес-медійному човні він – пасажир випадковий. «Майдан Свободи» створено в період правління Віктора Ющенка, коли показна проукраїнськість забезпечувала голові Харківської ОДА Авакову відносно пристойний вигляд в очах патрона – Президента України. Патрон помаранчевий змінився на біло-сердечкову патронесу, яка не була настільки “свідомою”. Від українізаторського запалу Арсена Авакова й сліду не лишилося…
На жаль, з ліквідацією «Майдану» перед медійним простором Харківщини поставлено складне питання — зберегти український за змістом інформаційний продукт як такий.