Це один з тих днів, коли попри велике бажання ігнорувати й крихітну надію підвестись зі світанком…
кароч
Якось я просила одного товариського викладача написати мені рекомендаційний лист. Після кількох годин моїх розумових потуг він отримав список моїх хорошестей і наступного дня стався результат(лист). Але як завжди не встиглось доробити щось інше, і моя зовсім не планована, але бажана поїздка до Польщі через дужемабутьгарний проект, назви якого не знаю, не видалась. Проте залишилась заборгованість цьому гарному викладачу. Який мене тоді лише й знав хіба в обличчя та по імені.
3 місяці згодом, сьогодні, я нагадала йому про мій же борг. Пляшка вина,на яку немає зараз грошей, але совість (а вона є) нічим не вмовиш. Жарти-жартами, тепер хтось має витратитись на пляшку вина “Gato Negro” Carmenere, що потім буде розпите в компкласі викладачем і студентом. Студент уже, попрошу, не студент, а “колега”, за словами того ж самого викладача.
Не знаю,що то буде чи буде взагалі, але побільше би таких викладачів-колег мученикам-студентам.