Тут публікую тези на семінар творчої молоді в МБФ “СМОЛОСКИП”, які нажаль не мав змоги презентувати.
Після написання тез та за тиждень до семінару довелося багато подорожувати Україною (містечковою та сільською ) та Німеччиною. Бачив багатьох друзів, які стали жертвами відсутності національної ідеї України, тому деякі роздуми щодо її появи наведу нижче.
Бачив села і міста, що вимирають. Бачив роздовбану українську інфраструктуру і ідеально вилизані бюргерські міста Німеччини.
Бачих Схід і Захід. Сонця і місяця також. присвята +Александра Кулик , як мотиватору до публікації блогу
“Кожна мрія тобі дається разом із силами, необхідними для її здійснення. Однак тобі, можливо, доведеться для цього потрудитися “. Річард Бах
Перефразувавши Річарда Баха додам – кожна національна ідея не може існувати і створюватися без національної еліти, необхідної для втілення ідеї в життя. Рецепти до її появи викладені мною нище
Спільні знаменники:
Про те, якою має бути національна ідея Української держави не замислюється не те, що пересічне населення України, а і бігуни політичного забігу українських лівих, правих, синіх, жовтих та інших. Зважаючи, що коло українських інтелектуалів – абстрактний об’єкт, а, як писав Сашко Бойченко, дорослий читач має вміти абстрагуватися від уявних об’єктів, вважаймо, що української інтелігенції немає, а отже і немає обговорення, дискусії та творення цієї самої української національної ідеї в її колі. (Власне Сашко Бойченко радив читачеві абстрагуватися від абстрактного об’єкту – України). Додам також, що внісши в розгляд питання критерій «національний» ми прирікаємо міфічне коло інтелігенції на додаткове зменшення, а отже на ще більшу величину охоплення національною ідеєю населення українців.
Національна ідея, що об’єднує українських лівих, правих, синіх, жовтих та інших сьогодні – ідея виживання (для бідних) та ідея розпилу бюджетів (для багатих). Ідея бідності надто мінімалістична для наших просторих українських кишень, ідея розпилу державних бюджетів заманлива щирістю і простотою для більшості населення України. Ну та і ні тих , ні інших я би не назвав рушійною силою створення української національної ідеї.
Край світу:
В своїх тезах я хотів би відкинути тезу необхідності пошуку національної ідеї взагалі, т я. для приведення до спільного знаменника доведеться звести до критерію «національний». В країні з 45 мільйонним населенням, 15 % з якого становлять росіяни для побудови «національної» ідеї доведеться розпочати громадянську війну або не поширювати втілення національної ідеї на територію Криму, Півдня та Сходу України. Хоча було б круто по експериментувати з економічною та продовольчою блокадою в Криму на один рік (написано в порядку жарту).
Думаю, що основним чинником формування «української національної ідеї» може бути спільне уявлення України та спільне уявлення значної кількості Українців, що Україна різна і тим добра: «Єдність у різноманітті».
На даному етапі, коли можливість побачити і усвідомити всю країну різну є лише у відсотка її населення, говорити можна лише про те, що спільне уявлення про неї і її спільне майбутнє має ще менша кількість людей (до десятих-сотих відсотка). Можна уявити, яка лише кількість з тих, що мають змогу бачити «Україну» різну за своїм призначенням та покликанням є тим прошарком населення, що повинне створювати нову парадигму (само)реалізації України. Я не надто вірю в політичну, суспільну та культурну активність далекобійників та туристів. А «айтішникам» зайва інтелектуальна діяльність протипоказана, бо шкідлива для здоров’я та призводить до зморшок на обличчі. Це погано впливає на настрій і продуктивність написання «коду».
Спільноти та громади, що могли б внести вклад у вироблення національної ідеї через відсутність уявлення спільної України можуть претендувати лише на спільне уявлення регіону, міста, локальної спільноти, і розробки «національної ідеї» регіону, що не може претендувати на універсальність для всієї України. «Край світу» в уявленнях прогресивної та громадськи- або політично активної людини обмежується місцевою громадою.
Комплекс меншовартості:
Власне, той факт, що жителі України не можуть «оцінити всю красу» держави ,в якій вони проживають, порівняти з іншими країнами, є тими факторами, що породжують комплекс меншовартості для людей, що мали б за своїм призначенням творити нову парадигму представлення України. Бо міф «добре там, де нас немає» і усвідомлення рівня розвитку оточуючої інфраструктури має всі причини породжувати думку «я живу в найгіршому місці на Землі».
Надзвичайно критична оцінка наявних ресурсів та діючого становища українцями може викликати лише розчарування та ігнорування усвідомлення необхідності активної та творчої громадянської позиції. Приклади цьому можемо знайти в думках мецената Владислава Кириченка, який стверджує, що в Україні немає інтелектуальної еліти і інструментів її створення:http://gazeta.ua/articles/events-journal/_chim-vidriznyaetsya-zahidna-ukrajina-vid-shidnoji-nichim-sche-b-odne-pokolinnya-/436167 …досить небезпідставно і аргументовано, як на мою думку.
Майданчики для обговорення:
На мою думку, для розробки української національної ідеї бракує майданчиків для обговорення і творення дискусії витворення парадигми уявлення майбутнього українського суспільства. Діяльність нечисленних майданчиків, що дозволяє зосередити в собі інтелектуальну, мистецьку та громадську еліту українського суспільства є практикою несистемною та нерегулярною, такою що закріплюється в реалізації подальших заходів та ініціатив, розробці стратегій та програм розвитку в окремих сферах життя громадян неефективним чином (дії організаторів таких подальших заходів, проектів та ініціатив не координуються та носять стихійний характер) через безгрошів’я та некомпетентність команд організаторів, тощо.
Держава цими процесами мало займається і буде займатися ще менше (дивись тезу про «розпил бабла»). Неформальні процеси освіти або створення таких еліт є питанням пошуку ресурсів і тому не можуть носити системний характер. Всі ці фактори призводять до оцінки того, що для творення української національної ідеї варто вживати нові методи організації майданчиків обміну думками інтелектуальних еліт та докладати зусиль до їх організації в українському сьогоденні, підтримки механізмів створення подібних еліт.
Бідність:
В умовах, коли третина населення знаходиться за межею бідності і коли зруйновані механізми створення та селекції майбутнього інтелектуального покоління в Україні говорити про системну роботу над створенням або втіленням актуальної української національної ідеї є серйозним викликом, якщо не сказати перебільшенням. Поява нових майданчиків дискусії , створення парадигми уявлення майбутнього українського суспільства, закріплення та розвитку результатів попередніх зустрічей, збільшення мобільності громадян для витворення спільного їх уявлення України є завданням боротьби з українською бідністю. … для громадян, які не виїдуть з країни, не підуть на компроміс з системою, не помруть, на впадуть у фазу апатії та хандри, громадської та політичної байдужості. А ще цим громадянам доведеться бути далекоглядними, , як вчив, Геннадій Адольфович Кернес, необхідно бути далекоглядними. (http://www.mediaport.ua/articles/86221/polojenie_v_kotorom ) щоб усвідомити всю силу і тривалість можливих розчарувань людьми, «що намагаються не зламатися» і живуть в цій країні.
Нам, спільноті творчих людей, для стабілізації роботи своїх «робочих груп» по створенню парадигми реалізації України необхідно організовувати свої проекти спільнокошту і вчитися самим фінансувати себе, залучати ресурси. Можна поновити практику «ексів»
Викладки:
Українська національна ідея могла б бути ідеєю Європейського Союзу в рамках однієї країни. Єдність у різноманітті на 603.6 тис км2.
Капіталізація місцевих продуктивних економічних галузей (туризм в Карпатах та Криму і туристичних центрах, прибуткових промислових галузей, пропорційне оподаткування, дотації ефективних підприємств з метою переоснащення), що не потребують великих фінансових вливань – інструмент досягнення фінансової незалежності локальних автономних спільнот в регіонах і як наслідок у всій країні.
Ідея українського міфічного «добробуту», однієї з головних спільних цінностей українців Сходу, Заходу, Півдня і Півночі України (за даними Національного інституту стратегічних досліджень. 2005 рік.) – могла б послужити українською національною ідеєю для всієї країни на декілька найближчих років та інструментом капіталізації інтелектуального ресурсу. Саме цей інтелектуальний ресурс, на мою думку, міг би дати поштовх для створення нової національної ідеї України, гідної її місця і місця українців в світовій спільноті.
Підсумовуючи:
…вищесказане , можна з впевненістю сказати, що актуальної національної ідеї, що сприймається та реалізовується українцями наразі немає. Її створення та реалізація є процесом, що залежить від багатьох факторів: генерації інтелектуальної еліти, стабілізації фінансового забезпеченні інтелектуальних спільнот, створення суспільного запиту на даний інтелектуальний продукт, створення середовища та реалізація проектів втілення національної ідеї та парадигми реалізації України, як незалежної держави в 21-му столітті.
Зовсім коротко:
- подорожуйте
- багатійте
- спілкуйтеся (з усіма соціальними і національними групами населення)
- не зазнавайтеся. любіть свою державу
- переймайте найкращий досвід
P.S: емігрують на ПМЖ лише слабаки та дисиденти 😉