15 хвилин на порятунок: як евакуюють маломобільних людей на Харківщині
На Харківщині евакуація маломобільних людей під час війни залишається складною і ризикованою. Вивозити людей з зони за 20 кілометрів від лінії фронту доводиться під постійною загрозою FPV-дронів і розвідувальних безпілотників. Через це кожна операція — обмежена в часі, розповів «МедіаПорту» голова благодійної організації «Координаційний гуманітарний центр» Євген Коляда.
«Найбільш складна ситуація і найбільш складна евакуація у прифронтовій зоні, до 20 км, це називається кіл-зоною. Це зона, що кишить FPV-дронами, розвідувальними безпілотниками. Там дуже складно взагалі знаходитися. Там для евакуації у нас є не більше 15 хвилин на те, щоб людей переконати, поспілкуватися, завантажити всі їхні речі і виїхати», — сказав Євген Коляда.
Евакуація, яку не можна відкласти
За словами Євгена Коляди, саме маломобільні люди найчастіше залишаються у небезпечних населених пунктах до останнього. Часто вони не можуть виїхати самостійно або не можуть це зробити без сторонньої допомоги.
Про таких людей зазвичай повідомляють сусіди, старости або представники місцевої влади. Іноді — родичі, які перебувають в інших містах чи навіть країнах.
Перед виїздом команди намагаються максимально проконсультувати людей телефоном, щоб не втрачати час на місці.
«Зазвичай у таких випадках дуже сильно працює гаряча лінія, люди звертаються, ми просимо їх ставити усі необхідні питання. Краще робити це телефоном, якщо там є зв’язок, щоб ми їх максимально проконсультували, і коли ми вже за ними приїжджаємо, щоб ми не витрачали час на переконання цих людей. Тоді ми приїжджаємо, завантажуємо швидко речі, людей, тварин і їдемо», — пояснює Євген Коляда.
Броньованих «швидких» не вистачає
Для евакуації волонтери використовують броньований транспорт, аналізатори дронів і засоби індивідуального захисту. Але не усіх маломобільних можна вивезти сидячи — для таких випадків потрібні броньовані «швидкі». Їх наразі невистачає, зазначає Євген Коляда:
«Зараз така практика у волонтерів — застосовувати виключно броньований транспорт, транспорт підвищеного захисту, використовувати обов’язково аналізатори дронів, засоби особистого захисту. У цій зоні є маломобільні люди, інколи вони можуть виїхати сидячи і у таких випадках можемо здійснювати евакуацію у надзвичайному броньованому транспорті. Але є виклик у спеціалізованому броньованому транспорті, типу швидкої допомоги, бо є лежачі люди, які не можуть їхати сидячи».
Такі автомобілі «Координаційний гуманітарний центр» має отримати вже цього року за підтримки міжнародних партнерів.
«Зараз транспорту вистачає при плановій евакуації. Ми хочемо, щоб транспорт був готовий і при масових евакуаціях, щоб ми могли евакуювати більшу кількість людей. По-друге, транспорт має властивість ламатись, навіть якщо він новий. Особливо броньований транспорт, тому що це важкі машини, і вони, звичайно, швидше зношуються, ніж звичайні. Тому нам вкрай важливо, щоб була ротація транспорту. Тому ми хочемо збільшити автопарк, особливо броньований автопарк. Зараз немає таких броньованих швидких, і ми хочемо їх отримати для того, щоб людей комфортно евакуювати», — зазначає Євген Коляда.
Далі евакуйованих привозять до транзитних центрів.
«У кожному транзитному центрі чергують карети швидкої допомоги. Також є лікарі від міжнародних організацій, які проводять загальний огляд, видають базові ліки. Якщо люди приїжджають з пораненнями, з гострим стресом, контузією, хворобами пов’язаними з війною, то цих людей, спочатку везуть до лікарні. Після лікування їх повертають до транзитного центру, вони отримують весь спектр допомоги, і після цього їх транспортують до спецзакладів — це шелтери для маломобільних людей, заклади з медсестринським доглядом, геріатрії, пансіонати, психоневрологічні інтернати чи заклади для людей з інвалідністю. Такі заклади ми шукаємо по всій країні», — розповідає Євген Коляда.
Шелтер як тимчасовий дім
Після евакуації частина маломобільних потрапляє до шелтера «Без меж», розповідає його співзасновниця, голова громадської організації «Центр надання гуманітарної допомоги «Волонтер-68» Галина Харламова. Простір працює з літа 2023 року і розрахований приблизно на 30 місць, але під час пікових навантажень тут розміщували і до 40 людей.
У шелтері забезпечують цілодобовий догляд — у ньому працюють медсестри та санітарки, частина з них самі є переселенками з прифронтових територій.
Тут приймають як умовно мобільних людей, так і лежачих — для них організувати повний догляд: від гігієнічних процедур до обробки пролежнів і медичних маніпуляцій за призначенням лікаря.
«Якщо це людина умовно-мобільна, то вона харчуються, медичні процедури проходить, їй допомагають душ прийняти або ще щось таке. А якщо це людина лежача, то це повністю заміна памперсів, обробка пролежнів. Залежно від рекомендації лікаря надаються повністю медичні процедури, прописані для людини», — пояснює Галина Харламова.
Окрім базових потреб — житла, харчування та догляду — людям допомагають відновити документи, оформити соціальні виплати або інвалідність, а також знайти варіанти подальшого розселення.
За її словами, їхня організація частину евакуйованих перевозить до родичів — в інші області України або за кордон.
Місць для маломобільних завжди не вистачає
Кількість маломобільних серед евакуйованих залишається значною, зазначає голова «Координаційного гуманітарного центру» Євген Коляда. Попри те, що нові місця для проживання постійно з’являються, більшає і кількість людей, яким потрібне це ж житло.
«Зараз місць ніколи не вистачає, бо переважна більшість евакуйованих людей — це саме ця категорія. Гуртожитки ремонтуються, відкриваються нові місця, вони ремонтуються або обласними адміністраціями, або регіональною владою, органами місцевого самоврядуванн — громадами. І ми кожен день ми маємо плюс нові місця, але кожен день ми маємо і плюс нових людей на поселення. У нас план такий, щоб у нас місць було у два-три рази більше, ніж запитів. Зараз поки ми балансуємо між тим, що у нас є місця, і у нас є запити — ми знаходимо під ці запити місця. Зараз немає такого, що люди стоять в черзі», — зазначає Євген Коляда.
Паралельно в області тестують цифрову систему, яка дозволить людям самостійно обирати місце проживання після евакуації.
Чільне фото: Центр надання гуманітарної допомоги «Волонтер-68»