110 берців на майдані Конституції: акція до міжнародного дня зниклих безвісти у Харкові Фото
Понад пів сотні людей взяли участь в акції на майдані Конституції, організованій до міжнародного дня зниклих безвісти, що відзначається 30 серпня. Більшість учасників та учасниць заходу — сім’ї зниклих безвісти та загиблих військових з Харкова та області.
На майдані розставили 110 берців — нових та вживаних — як символ тих людей, кого чекають вдома.
«Кожна пара берців уособлює кожного воїна, на якого чекають. Під час підготовки відгукнулися два військторги, які привезли нам 70 берців. А в цілому допомогли небайдужі і сім’ї безвісти зниклих», — коментує Анастасія Степанова, співорганізаторка акції, яку ініціювала громадська організація «Вшануй».
За її словами, це перша подібна акція-інсталяція у Харкові.
«Ми дуже хочемо підтримати родини зниклих безвісти, показати, що вони не самі, що ми з ними, чекаємо і віримо у повернення наших воїнів. Це не тільки їхній біль. Сьогодні кожен день гинуть наші хлопці, дівчата на фронті, є військовополонені, які все ще не вдома. Ми маємо про всіх говорити і пам’ятати ціну нашої свободи кожен день», — каже Анастасія.
Семирічна Ніка Сухарєва чекає на дідуся Анатолія, який навесні цього року в складі 225 окремого штурмового полку зник безвісти поблизу Демидівки Бєлгородської області. Ніка стала одним із голосів акції на майдані Конституції — фрази, які вона вигукувала, повторювали усі учасники й учасниці.
«Дідусь завжди був моїм героєм. Він купував мені солодощі, він усе для мене робив! Тільки він зник безвісти. Мені було погано, коли дідусь безвісти зник», — розповідає Ніка.
Цього року Ніка йде у перший клас, розповідає її мати Анна Сухарєва. Замість шкільної репетиції, прийшла із мамою на майдан.
«Вона вдома малює плакати на підтримку дідуся, сама тексти видумує, я допомагаю їй писати. Того дня, коли я дізналася, [що батько зник безвісти], я втратила свідомість посеред двору. Діти бачили все, вони знають, розуміють і вони підтримують. Вона в мене такий боєць, дає мені наснаги. Коли в мене опускаються руки, то дитина мене підбадьорює і каже: «Мамо, не плач, ми дідуся знайдемо». Старший каже, що «руські вкрали дідуся, вони повернуть його, не переживай». Діти налаштовані оптимістично, тільки заради дітей і тримаємося. Бо це наше майбутнє, за яке дідусь і боровся», — каже Анна.
У 13-річного Матвія загинув на війні дядько, його друзі служать.
«Дядько був добрим. Переживаю за друзів. Один мій друг зараз служить, нещодавно поїхав до батька, який отримав поранення, він без ноги», — каже Матвій.
Мати Матвія Ольга Ковтун принесла на акцію великий плакат з фотографіями зниклих безвісти та загиблих бійців 151 бригади, у якому служив її брат. У 2024 році він зник безвісти на Донеччині. Про його смерть Ользі стало відомо із відео російських пропагандистів.
«Ми знайшли його по російських відео, він вбитий лежить, але тіло не повернули. Ходжу на акції. Вчора був автопробіг за загиблими, сьогодні стою, щоб повернули всіх наших. Нехай повернуть тіло, щоб ми могли поховати і знали, куди нам ходити. Про них пам’ятають тільки ті, кого це торкнулося. Я хочу, щоб пам’ятали всі, які виходили у Харків і тут гуляли. Я хочу, щоб вони пам’ятали, що хлопці там загинули і допомагають нам, щоб ми тут жили. Дуже не вистачає підтримки», — говорить Ольга.
Вона переконана, що Харкову не вистачає пам’ятних місць.
«У нас немає алеї. Дуже багато в містах алей з фотографіями. Це було б дуже добре, аби в нас зробили хоча б маленьку алею. З нашої бригади були люди у полоні, вони повертаються. Наші дівчата їздять на обміни, ми возимо альбоми з нашими хлопцями. Одного хлопця підтвердили і навіть вже повернули», — каже Ольга.
Читайте новини Харкова на MediaPort: Важливо, щоб хтось зупинився першим